Ти ще пожалкуєш!..

Така театральна фраза, котру ми частіше вислуховуємо у варіанті:"Дивись, аби потім не шкодував(ла)!"

Ніколи у житті не шкодувала з того, що зробила, навіть якщо це було помилковим рішенням, котре вплинуло на моє наступне життя - усе це мій дорогоцінний досвід, котрий я більшими і меншими камінцями, коштовними і не дуже (а деякі взагалі шутер) збираю у скарбничку, інколи дістаю, розглядаю і згадую, як вони туди потрапили.

А от нині пожалкувала, і що цікаве - над дурницею, котра на моє життя ніяк не вплинула.

Хоча... хто зна? )

Проклятий консерватор

Проклятий консерватор - це я. Навіть новий інтерфейс пошти викликає внутрішній спротив...

І знову підсумки, плани і обіцянки...

Підсумки - плачевні.

В нас за цей рік нічого не відбулось. Досить нудним був рік. Богу дякувати, я все ще Його люблю. Не дивлячись ні на що. Чи ні на кого, хі.

Плани не змінились.

Хіба згадали, що колись ми хотіли навчились танцювати танго. Мабуть, цього року спробуємо, хоча для того, аби через рік я не писала те саме.

І буде в нас дві Tango Dancers. :)

Інтернет-друзі

...їх не буває, дункане.

Як і інтернет-коханців, чи інтернет-ворогів.

Це всього лиш суррогати, а якщо Ви сприймаєте такі дружбИ чи кохання всерйоз - у Вас проблеми із сприйняттям реальності. )

Усім, хто на жаль, знає, що таке ДЦП

Це не присвята, це насправді важлива інформація, перевірена, тому прошу, усіх, хто читає цей блог, і у чиєму оточенні є дітки з ДЦП переказати їм інформацію нижче.

А саме про можливість вирішення багатьох проблем завдяки методу Ульзибата.

Більше інформації тут.

Дякую за інформацію Аліасці з ЛФу і усім, хто її поширить далі.

Ми були у філії Тульського Інституту клінічної реабілітації. Там роблять операції за методом заслуженого винахідника РФ, доктора медичних наук, професора В.Б.Ульзибата.

Операція лазерна, після неї залишається маленька крапочка як від укола шприцем. У Олени їх 9, п’ять на руці і 4 на нозі. Вже зараз видно результат, у неї випрямились пальчики, опустилася п’ята, тепер не буде ходити на пальчиках і рука розігнулась. Я не буду вдаватись в подробиці, мабуть мало кого вони цікавлять. Просто для нас це подія адже вже й не надіялись ,що таке колись станеться

Клініка знаходиться у м. Тула. В Україні вони приймають у Сімферополі, Вінниці, Луцьку і ще десь здається.Треба дзвонити і домовлятись,записуватись. Тел. лікаря 067 730 62 74 - Віген Володимирович.
Вінницькі тел: (0432) 2618 63, (0432) 69 02 08

Листи до молодшого я

Одна з чорнових назв книги, котра, можливо, ніколи не буде дописана. ) А це уривок.

"Привіт,

знаю, що голова твоя зайнята зараз задачею дуже важливою і хвилюючою, а саме правильності вибору. Тому, власне, пишу.

Саме зараз ти сидиш на балконі з списком екзаменаційних питань з історії, а два твої упадальники ріжуться в карти (прийшли, поміж тим, вчити історію, от тільки не планували тут зустрітись). Два півники, котрі б’ються за курочку дозволеним, цивілізованим методом. І в запалі майже забули про існування прекрасної дами. Тестостерон.

А ти дивишся на хлопчиків і не знаєш, кого з них вибрати. Упадальник А може похвалитись статурою і м’язами, котрі дозволяють винести тебе на п’ятий поверх. Він носить квіти і цукерки, бо кишенькові гроші дозволяють таке студентові, декламує вірші, і на людях неодмінно демонструє твою належність йому.

Упадальник Б, голубоокий хлопчина,не говорить голосних слів, не носить квітів, але носить книги з батьківської бібліотеки, і взагалі - з ним набагато цікавіше, часто говорить про свої плани на майбутнє, такі райдужні, аж наївні, настільки, що не хочеться вірити в їх здійснення.

Я тобі скажу, кого ти вибереш. А.

Це потім ти з’ясуєш, що вірші його насправді не цікавлять, квіти і цукерки - це міщанська любов до символізму і посередній смак. Через багато років з подивом дізнаєшся, що в Б здійснились геть усі мрії, крім одної - ти в них не будеш. Це він тобі скаже сам, а ще згадає, як ти пахла трускавками, коли ви вперше цілувались.

Так що вибрала ти недобре. Але можливо, саме тому тепер ти з тією людиною, котру хотіла бачити коло себе..."

Без назви

"Чого ти блог закинула?" - спиталась мене коза кохана Уляна, вона ж невтомна танцюристка танго. "Напиши щось" - писала Іриска Іріс у себе в блозі.

Не можу писати. В блог - не можу.

Є на те дві причини. Перша - банальний брак часу. Інколи сил, інколи бажання. А ще є факт, що я не "виношую" своїх дописів, якщо маю думку - мусить лягти "на папір" відразу, бо потім забуду, що хотіла сказати, про що думала, зрештою, забракне чогось знову - сил, бажання... )

Друга - маю інколи відчуття, що пишу щось непотрібне, не там трачу ті сили, час і бажання. Вже з рік пишу у шухлядку різне, (сказав би Ґаннер - оксанозабужківське), але все ще не переконана, що воно комусь потрібне.

А ще є така штука, як несистематичність калякання. Я, хоч і вважаю себе дорослою жінкою, все більше себе караю за непослідовність майже дівчачу. І попри те не можу себе змусити писати по годинах чи певну кількість тексту щодня.

Не повірите, інколи я дуже заздрю тим, хто не має у житті ніяких зацікавлень.