пʼятницю, 27 лютого 2015 р.

Так іде час )

Всі батьки (я думаю, всі) цілують дітей на добраніч. Цілую і я. Цілувала.

Якось непомітно вони стали приходити до нас у спальню і цілувати мене. І навіть не знаю, як це сталось. Але мені приємно.

середу, 18 лютого 2015 р.

Dermatographic urticaria

Тепер, коли в мене під рукою не буде шматка паперу, я можу записати інформацію на собі. Пальцем.

Хворіти чимось незвичним - незвично й дивно.

А взагалі, коли з людиною стається щось приємне, вона ніколи не задумується - за що це? Це для нас якось природньо, ми вважаємо, що ми цього заслужили. Зате коли з нами трапляються речі менш приємні, ми задаємо собі питання - чому саме я?

Треба переосмислити, мабуть, свій стиль життя.

І менше посміхатись, коли не смішно.

середу, 11 лютого 2015 р.

Suspense

Бувають дні, коли фізичний стан відповідає душевному. Або навпаки.

Якщо додати до цього відчуття, що ти спостерігаєш за своїм тілом, як в кіно, і те, що бачиш, не зовсім подобається, до усіх відчуттів додається тонка біль врізаного пальця... тільки де болить - не знаєш. І нема сил. Ні фізичних, ні душевних.

І поруч нема нікого сильнішого за тебе.

І не допоможе ніхто.

І над поверхнею тримає тільки одинокий смайлик в чаті, людини, від котрої цього не чекаєш.

А чи завжди наші очікування збігаються з реальністю?