пʼятниця, 31 жовтня 2008 р.

Берегово - Мукачівський замок - Чоп

Минулих вихідних нас з коханим занесло на Закарпаття (знову). Цього разу ми відмовились від презентабельного Ужгороду і вирішили заглянути в провінцію... Ну що ж, провінція, вона і в Африці провінція. Але в Берегово мають термальний басейн.)))

Береґсас - незвичайне місто. Як печворк. Всього потроху. І затишні готелі, і радянські "кафе", якісна дорога і чорториї, радянський бардак і капіталістичний порядок. Тут ніби час зупинився, або ж існують два виміри. Дуже різкі переходи, від одного до другого, і вони якось не заважають один одному. На вулиці Ференца ІІ Ракоці до сих пір стоїть ось такий пам"ятник...



Фото з вікна готелю... А тепер собі уявіть ту атмосферу - золотоосінній прохолодний вечір, прозоре повітря, тихо, а тишу інколи рушать дзвони з церкви за рогом... А час від часу звідкілясь доносився саксофон, акордеон та ще щось невловиме (скрипка?)... Я балділа, і жаба мене дусила, що в Стрию такого нема! (Чи є? Я радо помилятимусь)


Ольга на роялі ))) Рояль - старовинний, і навіть ще нереставрований. Дуже мені подобався, тому це фото, і дуже підходить до барокко ресторану - витримано, на подив, до дрібниць (майже) все.



А це мене "зловив" kochanie...

Термальний басейн... Зло бере. Маючи в руках таку перлину, не дати до порядку басейн, роздягальні, вбиральні, душові... Хіба для ЦЬОГО треба великих інвестицій - просто підтримувати на рівні те, що є? В іржавих душових - тільки холодна вода, жіноча роздягальня - рай для вуайерів, скриньки не закриваються... Настрій врятувала сама купіль і спостереження за відпочиваючими з Трускавця. Вусатим дядькам з Київщини соціалістичні умови аж ніяк не заважали....

Мабуть ніхто, хто на Закарпатті був, не дивується, коли почує угорську. Розмовляють угорською і російською. При тому в Ужгороді всюди українські вивіски, в Берегово українсько-мадярські-російські, а в Чопі просто мадярсько-російські (переважно). О, колись Альоша викладував десь фото вітрин радянських магазинів. Такі ще існують - в Берегово, шкода, що не сфотографувала. І багато. Кажу ж - тут час зупинився.

А от щодо вивісок... )))


І ще одна. До речі, ви знаєте, що Закарпаття прохало президента про те, аби могло жити за середньоєвропейським часом? В проханні було відмовлено, закарпатці живуть за часом українським, проте на магазинах дуже часто побачите отакий розклад роботи:

Центральні вулиці Берегово нічим не відрізняються від вуличок сусідніх європейських країн (я не про Росію). Всюди видно Австро-Угорщину. І навіть не знаю, чого більше. Дахи - австрійські, це точно ))) Бруківочка, дворики... Музикантів дуже багато...

І от уявіть собі, що над цією цілком європейською вуличкою висить отака мегаломанська споруда...

Мукачівський замок - то була імпровізація. Часу до від"їзду було досить, а попри мою любов до замків (і до мого встиду) я в мукачівському замку ще не була. Отож, зробила декілька бліц-фото і маю декілька бліц-вражень. Кажу "бліц", бо з власного досвіду знаю, що якщо десь є замок, то ходити і слухати про нього можна годинами і днями (і більше, якщо вас зацікавить).

Я, коли відвідую ось такі місця, занедбані і запущені, особливо шкодую, що я не багата - відразу б вкладала гроші в розвиток туризму і готельного бізнесу, зв"язаних з романтикою )))) А що вже в цьому замку таких можливостей! Я там бачила і ресторан з терасою, і кав"ярню з танцювальним майданчиком, затишні кімнати і навіть апартаменти для молодят. Ех, під мої бізнес-плани та якогось щедрого інвестора... Ноу-хау задурно б віддала, дайте тільки зробити з оцього цукерку...

А це знову я )))))




Пам"ятник Ілоні Зріні та Ференцу ІІ Ракоці. Останній без сумнівів зробив великий внесок у розвиток та історію Закарпаття - його ім"я зустрінете на кожному кроці.

Взагалі, замок мене вразив своєю асиметричністю. Чи я вже звикла до чіткого планування готичних замків, чи то треба брати до уваги, що Паланок все-таки більше фортеця... Але він попри свою асиметричність дуже гарний і... загадковий. Загадковіший, ніж всі, що я вже бачила (не брешу).

А знаєте, що в замку є катівня? Така міні-катівня, але скелет і черепи, виставлені у ніші, вражали... Шкода, що коло експозицій не розміщено хоча б

коротких пояснень - в неті багато інформації поки що не знайшла, а ми потрапили саме на вихідний день, от і прийшлось додумуватись самим. Самі ляльки в"язнів і ката виглядають досить кумедно, але коли виключити світло, то гусяча шкіра наскочить. Цікаво, існував колись якийсь Кримінальний кодекс? )))



Зацікавило мене Всевидяче Око над входом в церкву, як і ружі... Порпалась я трохи в неті, але нічого спільного з масонами у панів замку не знайшла. Певне, не там шукала (і не досить). Хтось може знає щось цікаве про це?







Ну, а більше інформації тут

В Чопі ми були всього декілька годин. Попили кави (два роки ходимо в одну й ту саму кав"ярню, і якість кави не міняється), купили Фріді цигарки, а я зробила декілька фото старого вокзалу. І тут час зупинився...




На фото, на жаль, не видно решток стелі митниці, "воріт" в Україну... Чомусь дуже соромлюсь перед іноземцями за ці ворота...

неділя, 12 жовтня 2008 р.

Кроль, брас і батерфляй )))

Отак ми хлюпаємось...





субота, 11 жовтня 2008 р.

Ностальгія )))

Я собі фільм скачала... дуже тішуся, як буду завтра з Луцкою дивитись ))) Впізнаєте?



"Зіта і Гіта". Лєгєнда. Як рубін і іріда. Як турецька помада і польскі цигарки "Зефір" з ментолом. )))

:)

Старі знайомі та друзі моїх батьків, коли згадують мене, дитину, описують частіше всього кучеряву голову, втикнуту в книжку, всюди - по дорозі в школу, зі школи, в чергах, в автобусах - книжка була як моя невід"ємна частина. Я особисто тоді не вважала, що читаю більше, ніж інші, не вважала так і донедавна, поки не почали читати мої власні діти, а я не почала звертати увагу на їхніх ровесників.

Мої діти читають ) Люблять книжку. Не знаю, чи так, як я, не сподіваюсь навіть, що для них це фізична потреба, як була для мене, але... Луцінка, встаючи на вихідних швидше, ніж я, бере книжку і тихенько йде читати в сусідню кімнату. Власне, я це пишу тому, що вона сьогодні крикнула на мене з дитячої:"А ти знаєш, мама, що нам задали урок, котрий для мене не урок, а забавка - маємо прочитати книжку?!"

Юлькою, котрій 16, хвалитись пізно ) Я вже буду і встидатись незабаром. Ця мене здивувала і втішила "Анною Карєніною", прочитаною за власним бажанням. Правда, інтерпретація, все таки, шіснадцятилітньої ))))

Залишається Мартін...