пʼятниця, 26 червня 2009 р.

Король помер...

... і не повертається язик сказати:"Хай живе король!". Такий ще нескоро народиться.

Геній. Дивак. Злочинець. Ідол. Ітд...

Все разом чи окремо.

Одна з найвпливовіших постав ХХ століття.

Справжня зірка. Справжня.



Не була ніколи твоєю прихильницею, Майкл, але сьогодні мені сумно і важко. Хай прийме Господь твою душу...

I'm starting with the man in the mirror
I'm asking him to change his ways
And no message could have been any clearer
If you wanna make the world a better place


Закінчилась ще одна епоха...





середа, 24 червня 2009 р.

Я люблю чоловіків )

Нда... місяць червень, здається, видався у блозі подекуди еротично забарвленим.

)))

А заголовок мав би би бути трохи іншим, а саме "Яких чоловіків я люблю". Але в такій формі він менш цікавий - насправді, це у світі перевороту не зробить, оце моє My Manifesto...

Я колись думала, що мені подобаються брюнети, потім була переконана, що мені подобаються високі синьоокі блондини (ця категорія зайняла величезний пляц мого життя, потім я вирішила, що нічого особливого в них нема... А потім я порозумнішала (принаймі, сподіваюсь) ))))) (дурень думкою багатіє).

А потім я зрозуміла, що очі (волосся, сантиметри) не грають ніякої ролі, і що головне - харизма. І що це харизма здатне мене здурити, а чоловіка зробити гарним. І не просто гарним - чарівним. Самоконтроль мене примушув триматись далі від харизматичних чоловіків (не завжди це вдавалось )))))

А по тому я навчилась боротись і не піддаватись чужій харизмі. І зрозуміла, що мені її мало. І що чоловік повинен щось вміти на всі сто. Я полюбила профессіоналів і почала зневажати лайдаків.

Кінець цієї "думки" невтішний - таке старе дрантя, як я, зацікавити важко. Що оточуючим може бути байдуже, але не так вже й байдуже старому дрантю )))

На закінчення пісенька у виконанні Контора Томаша - переможця мадярської версії "American Idol", котрий мене опівночі надихнув на ці виливи. Не красень, але яке харизма ;)



І текст хороший. Старі хіти завжди актуальні.

Доброї усім ночі! :)

середа, 17 червня 2009 р.

... і щось для тверезомислячих жінок...

... котрі не опливають екзальтованістю. Хоча, признаюсь, мої думки з думками авторки цього блогу не завжди співпадають, проте мені подобається стиль і... достойність у їх висловлюванні.

вівторок, 16 червня 2009 р.

"Як я знайшла свою любов!"

Ні, я розумію все - емоції з того приводу і намагання повернути "метелика в живіт"... але прецінь можна було б ці самі емоції висловлювати менш екзальтовано, особливо коли тобі двадцять n і пишеш ти про них на жіночому форумі...

Бо писати через декілька років "Як я знайшла свою любов №2!"... це вже трагікомедія (хоча може бути й третя).

А може я ніфіга не шарю...

А може то нормально...

Гірко...






субота, 13 червня 2009 р.

Оля :)

В мене, мабуть, останнім часом теми дуже одноманітні... і навіть не знаю причини. Тим не менше, цю пісню не можу не викласти (навіть не підозрювала про її існування).

четвер, 11 червня 2009 р.

Віртуальна подорож

Ще один цікавий сайтик. Безліч варіантів для віртуальних прогулянок.

В мене, як завжди, спрацював "індикатор", за допомогою котрого я визначаю рівень подібних сайтів - наявність в пропозиціях мого "рідного" замку Нелагозевес. Тут є.

середа, 10 червня 2009 р.

Старі кумири

... все ще тримають. Вчора наткнулась випадково і годину слухала старі пісні. Бомба...

А час іде... )

неділя, 7 червня 2009 р.

Флюгери


Це - афіша. )))) (Згадала Міська Барбару)

На початку травня прийшлось побувати у Львові, і не просто у Львові, а на фестивалі. і не просто на фестивалі, а на Флюгерах Львова.

Пишу з таким запізненням не тільки через недоступність для мене нету в Україні, але й тому, що слів було забагато. Було багато емоцій.

Я дуже люблю живу музику... а якщо її до того ще й виконують ТАКІ музиканти то починається брак слів. От і зараз не знаю з чого почати.

Спочатку мене заворожив ShockolaD. Насамперед голос Дани Винницької, а потім вже піано Анастасії Литвинюк. Все. Я просто не маю що далі що сказати. Послухайте ShockolaD, нешодавно вийшов альбом "Покоси". Або просто подивіться на профіль гурту.

Потім були поляки. Співали такий собі міський шансон тридцятих років минулого століття. Іншими словами - львівську батярську музику. Побавили.

Потім дуже побавили "Брати блюзу" з Франківська. Місцями це був не зовсім блюз, місцями - зовсім не блюз, але був хороший рок-н-рол. І не дивуюсь. Середній вік виконавця був мабуть ненабагато менший ніж вік мого батька.

А на закінчення суботнього вечора виступив Vlasta Redl Project з Чехії. Я була дуже здивована. Тому, що його знаю як фолкового музиканта. Тому, що просто не чекала...



А в неділю вранці грав Півень. Назва концерту була дуже підходяща:"«Прокидання з Мертвим Півнем». Саме прокидання, бо прагнучі чути і бачити Міська Барбару мусили вставати дуже раненько і багато з них пробуджувались саме коло сцени.

Що сказать...Одна справа - слухати ці пісні в радіо, і зовсім інша - на живому концерті. Багато чого робить енергетика співака, артистичність і пластика. А якщо до вашого улюбленого виконавця приєднається ще така легенда, як Віктор Морозов, то стояти спокійно у вас не буде шансу...

Ми так жили, немов співали джаз...

Душко моя

Oh, my dear Ukraine