Було і буде

Ще трохи, і нові знайомі мене будуть питати, чи я не перефарбована блондинка. Мої розсіяність та склероз безмежні. Захотіла додати до своїх активів :) такий прадавній виналязок, як нагадування. Полізла в гугл. Знайшла щось про календар і нотатки, знайшла можливість додати до своїх календарів інші цікаві календарі. Додала єврейський. Годину читала про Песах, Cпати пішла без встановлення нагадування. Привіт, Альцгаймер. Лецитин вже, як мертвому припарка. Недавно згадувала, як я радила Ульмошці писати блог про своє лікування, і подумала, чи не писати про своє. Перелопативши інтернет в пошуках якогось лікування причин, не признаків, не знайшовши ніяких відповідей, подумала, чи не  описувати просто свої спостереження - а може, комусь треба буде. А потім згадала про свого Альцгаймера, і подумала, що цей блог занадто швидко би почав виглядати, як щоденник деграданта. Так що послухаюсь я Ульмошки. "Більше сну і сексу", сказала мені недавно. Зец ол. Але де на них вз...

Тепер, коли в мене під рукою не буде шматка паперу, я можу записати інформацію на собі. Пальцем. Хворіти чимось незвичним - незвично й дивно. А взагалі, коли з людиною стається щось приємне, вона ніколи не задумується - за що це? Це для нас якось природньо, ми вважаємо, що ми цього заслужили. Зате коли з нами трапляються речі менш приємні, ми задаємо собі питання - чому саме я? Треба переосмислити, мабуть, свій стиль життя. І менше посміхатись, коли не смішно.