Було і буде

... і не тільки мати якусь конкретну серйозну справу, але  й просто говорити ні про що, жартувати, пити пиво-каву-чай. Ще приємніше, якщо ця людина - чоловік. ) Я не про те, що жінок розумних не буває, на щастя, їх в моєму оточенні багато, але глупий чоловік - набагато гірше і сумніше явище, ніж глупа жінка. А найсексуальнішим органом в чоловіка для мене завжди буде його мозок. ) Ой, зараз мені від Ромасика влетить... )

Одна з чорнових назв книги, котра, можливо, ніколи не буде дописана. ) А це уривок. "Привіт, знаю, що голова твоя зайнята зараз задачею дуже важливою і хвилюючою, а саме правильності вибору. Тому, власне, пишу. Саме зараз ти сидиш на балконі з списком екзаменаційних питань з історії, а два твої упадальники ріжуться в карти (прийшли, поміж тим, вчити історію, от тільки не планували тут зустрітись). Два півники, котрі б’ються за курочку дозволеним, цивілізованим методом. І в запалі майже забули про існування прекрасної дами. Тестостерон. А ти дивишся на хлопчиків і не знаєш, кого з них вибрати. Упадальник А може похвалитись статурою і м’язами, котрі дозволяють винести тебе на п’ятий поверх. Він носить квіти і цукерки, бо кишенькові гроші дозволяють таке студентові, декламує вірші, і на людях неодмінно демонструє твою належність йому. Упадальник Б, голубоокий хлопчина,не говорить голосних слів, не носить квітів, але носить книги з батьківської бібліотеки, і взагалі - з ним набагато ц...

"Усе частіше чоловіки вибирають старших жінок" - вчула я вчора в радіо. Крім того, це одна з найулюбленіших тем на жіночих форумах. ) Не можу не погодитись. І думаю, у цього явища є декілька причин. 1. Суспільство вже дивиться на такі пари з меншою підозрою. 2. Жінка зараз є більш самодостатня, має більше можливостей вибору. 3. Чоловікові у таких стосунках завжди легше (досвід плюс пункт 1) 4. Жінки у таких стосунках "молодшають", ментально, що є великим плюсом для них самих. А тепер ближче до тіла. Так, я заангажована сторона. :) Мій чоловік молодший на 8 років. Можливо, це спадковість - моя бабуся була старшою від чоловіка на 15. Можливо, це наслідок мого досвіду і вибору. Дуже багато років тому :))) мені було набагато легше і набагато цікавіше із старшими чоловіками. Мені було настільки добре, що я не уявляла собі спілкування з молодшими. Коли той контингент (друзів і коханців) помолодшав, я навіть не зафіксувала. Дійшло пізніше. Переворот відбувся, коли я була з...

Побачила на вулиці чоловіка, котрий був страшенно подібний на мою давню любов. Серце не тьохнуло. А колись би підламались коліна. Задумалась, чому так. Чому я байдужа, вірніше, чому збайдужіла. І зрозуміла, що я просто розчарувалась. Тобто ті почуття, що нами керують, насправді просто дитячі зачарування, більші і менші. Просто хтось зачаровується мильною бульбашкою, а хтось - картиною Да Вінчі.

Постпостскриптум... Знайшла цікаві подробиці відносин Ержебет Баторі з палатином Турзо. Судячи з того, що описував історик, можновладець був до графині серйозно, давно і безнадійно закоханий. І його "Вистачить одного слова - і все складеться інакше" набувають специфічного змісту. Це був натяк, однозначно. Але для чого коханій жінці демонструвати силу? Чому не продемонструвати ніжність? Є прояви почуттів слабістю, чи грубістю і вдаваною байдужістю приховуються вразливі місця? Взагалі - є потреба приховати вразливе місце слабістю? Чи навпаки це сила - вміння побороти власні почуття? Цікаво, як такий сильний чоловік бореться зі своїм бажанням добути саме цю жінку? І чи не жалкує, після того, як бажання перегорить, що був таким сильним у минулому? Питання без відповідей, мабуть. Чоловіки навряд чи будуть говорити про свої слабощі...

Процитую tivasyka ці 11 слів і висновки з них окреслюють мою точку зору з цього питання. крапка? А думка була така: дружба между мужчиной и женщиной возможна… при определенной доле физического отвращения І хоча я з тівасиком погоджуюсь, проте крапку я б не ставила. Поставила б кому. Бо вважаю, що вона ще можлива після задоволеного фізичного потягу, несуттєво, чим був зумовлений. Інакше то не дружба, а таке собі намагання виглядати цілком цивілізованими людьми. Це досить важко, навіть при високому самоконтролі - гасити в собі фізичне бажання, а якщо воно сполучене з цікавістю як до особистості - то взагалі неможливо. Так виникає ненависть потрохи. )))

"Життя з ними сталось, час з ними стався..." Так відповідає господар маленького кафе випадковій клієнтці, котра розглядає колекцію ключів у банці на його прилавку і цікавиться їхніми власниками. Ключі, котрі залишають жінки і чоловіки з тих пар, котрі з тих чи інших причин не можуть чи не хочуть бути разом. Елізабет також прийшла залишити свої... Ми вчора направду відпочивали при перегляді чудового фільму, зовсім не новинки, що мене засмутило тільки з тієї причини, що не бачила його швидше. "Мої чорничні ночі" - фільм про стосунки, зазирає в душі і я б сказала, трохи вивертає нам наші власні. А ще хорошою рекомендацією може бути акторський склад - Нора Джонс, Наталі Портман, Джуд Лоу, Тім Рот. Прізвище режисера для мене абсолютно нове і я його не вимовлю. ) А ще - у цьому фільмі один з найгарніших поцілунків, котрі я бачила в кіно. )

Деякий час практикую власний метод рішення проблем різного сорту. Не впевнена, що не навіюю собі це, але здається, допомагає. Рішення полягає в тому, що стараюсь на проблему дивитись чоловічима очима. Швидше всього, результат не є стопроцентно чоловічим, але це мені не заважає. Суттєвим є процес. Результат є поєднанням жіночої креативності і чоловічої логіки. Власне, сама аплікація чоловічої логіки в жіночий спосіб мислення є креативність. ) А чого це ти, Анноун, фігньою страждаєш?" - скаже хтось. Але це не фігня. Світ належить чоловікам. така є правда, мене це якось не гризе, сприймаю, як є. Просто, якщо вже живемо у чоловічому світі, потрібно пристосовуватись. Вуса в мене від цього не виростуть, голос не згрубне. Боюсь одного - стану холоднішою і менш відвертою. Буду ображати пихатістю (хоча це не пихатість буде, а страх з того, що оточення зможе запідозрити в мені людські почуття). Парадокс полягає в тому, що я, прецінь, проповідую добре слово і відвертість, скільки себе пам’ят...

...що більшість читачів мого блогу - чоловіки. А я сама переважно читаю саме чоловічі блоги. Спостерігаємо за світом протилежної статі? Чи просто підглядуємо? )

Отак дивились-дивились чоловіки, як вдосконалюють жінки власне тіло за допомогою різних типів бюстгальтерів... і захотілось спробувати також. А єдина частина тіла, котру можна підняти (за допомогою одягу) в них виявилась дупа. Тепер в жінок є wonderbra, а в чоловіків - wonderpants. Виробник, канадська фірма Bottom up дає їм можливість свою задню частину тіла моделювати за бажанням - в білизні є три зони, котрі можна "виповнювати" спеціальними вкладками. Половинки білизни відділені одна від одної хитромудрим шиттям так, що оптично створюється видимість "випрацюваного" мускулистого задку. ))) Ну аби того всього не здалось чоловікам мало, канадці вигадали технологію wonderjock. Спеціальні комірки заповнюються подібними вкладками... тільки спереду. Ех... добре мати досконалий третій розмір і чоловіка з дупою, котра не потребує wonderpants... ;) Джерело: The Sun

Нда... місяць червень, здається, видався у блозі подекуди еротично забарвленим. ))) А заголовок мав би би бути трохи іншим, а саме "Яких чоловіків я люблю". Але в такій формі він менш цікавий - насправді, це у світі перевороту не зробить, оце моє My Manifesto... Я колись думала, що мені подобаються брюнети, потім була переконана, що мені подобаються високі синьоокі блондини (ця категорія зайняла величезний пляц мого життя, потім я вирішила, що нічого особливого в них нема... А потім я порозумнішала (принаймі, сподіваюсь) ))))) (дурень думкою багатіє). А потім я зрозуміла, що очі (волосся, сантиметри) не грають ніякої ролі, і що головне - харизма. І що це харизма здатне мене здурити, а чоловіка зробити гарним. І не просто гарним - чарівним. Самоконтроль мене примушув триматись далі від харизматичних чоловіків (не завжди це вдавалось ))))) А по тому я навчилась боротись і не піддаватись чужій харизмі. І зрозуміла, що мені її мало. І що чоловік повинен щось вміти на всі сто. Я ...

Всім, мабуть, траплялось зустрічати чоловіків, котрі не танцюють. Я не про той тип, що не вміють, хочуть, але не вміють - саме про тих, що стверджують, що не танцюють, і котрих ніхто танцюючими не бачив (вийняток робить, швидше за все, обов"язковий перший танець з дружиною на власному весіллі).  Я вже давно притримуюсь думки, що по стилю танцю чоловіка можна дізнатись, який він коханець. Я серйозно. З власного досвіду. Якщо на танцмайданчику веде чоловік жінку впевнено, але танцює класично, без власного "рукопису" - і в ліжку буде класичним (а може й нудним). Хоче танцювати, при тому робить це невміло, наступаючи на ноги, але дуже швидко вчиться - майже знахідка. І у ліжку зробить так, як буде хотіти партнерка. Вмілий танцюрист, з котрим танцювати забава, і в інтимні хвилини приготує приємне "па". Ну а що робити з тими, хто не танцює? Чого від них чекати? Я чогось думаю, що це тип, котрим неважливий процес, якщо вони не бачать мети. Ці чоловіки, якщо щось робля...

... котрий хотів впровадити колись на стрийському форумі "тєму сісєк" своїм особливим способом, відтак в нього нічого не вийшло, що він мені вичитує дотепер. Також він мене весь час питається, коли в блозі з"явиться "тєма сісєк" ))) (читати йому тут більше нема що). От вона. Взагалі я про них буду писати як непрофесіонал, тому що ніколи ними особливо не цікавилась (можу тільки відрізнити силіконові від природніх). Обговорення жіночих грудей мене також не пре (що їх обговорювати, я їх ношу на собі). То ніби обговорювати вухо. Чи великий палець на лівій нозі. Персоніфікація частин тіла також не є мені властивою (думаю, жінкам вона не властива взагалі). А от чоловікам, за моїми спостереженнями - так. Так і говорять про свій "найважливіший" орган" - "він проснувся", "він хоче" або ж "спить". Відомий в певних колах стрий марк колись писав мені "От ти скажи "їй", що вона в тебе зараз тільки для того, аби спр...

Голосно, правда? Як My Life Білла Клінтона чи My Way Френка Сінатри ) Звичайно, у великих чоловіків і теми масштабніші, але на моєму шляху було багато чоловіків, котрі так чи інакше вплинули на моє життя, і масштаб їхнього впливу якось не годиться недооцінювати. Тато... Від дитинства приклад, яким чоловік не має бути. Той, котрий і ніби поруч завжди був, і котрого бракувало завжди. Людина, з котрою про інтимне ніколи не говорили, але вистачить його слова, щоб я відчула його підтримку. Попри все, що між нами було в період мого (і його) дозрівання, я - татова доня. Дід... Мудрість, інтелігенція, духовність. Ніколи не чула, щоб він підвищив голос. Мій еталон людини (не дотягну, хоч би тріснула).З полегшенням констатую, що мені перед ним нема за що соромитись, коли піднімаю очі в небо. Екс номер один... Хм. Десь на стрийському форумі є вірш Оксани Забужко, де описується дружина "бувшого". От я коли бачу сучасну партнерку екса номер один, дуже радію, що я його бувша партнерка. Люд...

Я його, мабуть, ніколи не забуду, милого Хтося... І зрозуміти не можу, чим він мені так дався. Відвертістю? Мало хто відважується (мало хто дотепер відважився)розказати про себе щось настільки інтимне - навіть як гість. А те, що це - чоловік, тільки зменшує цю імовірність. Я йому сьогодні написала. "Йому". В лапках, бо у форумі. А куди ж ще? Та й чому в лапках... Йому ж, прецінь. Нікому іншому. Чомусь сподівалась, що він все ще ходить в гості, читає форум... Тільки у чоловіків все, мабуть, інакше, ніж у жінок. Не мають потреби, бажання, звички говорити відкрито і відверто про свої почуття і відчуття. Навіть з друзями (чи подругами). Шкода. А я б йому розказала про свої сумніви. Про свою боротьбу і "лікування". Про те, як не хотіла ні боротись, ні лікуватись. Про мою перемогу (і над собою також). А також про те, що я не вилікувалась, але, здається, вже здобула імунітет. І про те, що не жалкую.