Було і буде

Неділя, вечір. Прокинулась опівшостої. Через десять хвилин, переконавшись, що спання вже не буде, згадала, що вже давно хотіла поміняти тюлі в дитячій, що успішно й зробила. Ромасику, не смійся. Заодно зняла білизну, тішачись, що це можу зробити в нічній сорочці, не викликаючи у пенсіонерів навколо обурення. Згадавши про фелтінг, сіла за комп пошукати викрійку. З’ясувала, що власне, валяти нема з чого - моїх запасів вовни вистачить так на невеликий шалик. Прийшлось рукоділля перенести на кінець тижня, коли прийдена замовлена вовна. Капіталістичний виналязок картопля фрі позбавив мене необхідності постояти в кухні. Зате я постояла чотири години за валянням шалику для Луцки - у якості експериментального взірця. Переглянула фільм. Я не є любителем французького кіно, я більше британське полюбляю, але від цього не змогла відірватись - будете мати час знайдіть і подивіться Café de flore. Мене так захопило, що шукаю тепер по неті саундтрек в машину. Ну от і сутеніє. Пора чистити пір...

... день перший, субота. Прокинулась від падіння гарбуза з підвіконня. Міна. Що спонукає кота бавитись з гарбузом півшостої ранку - це питання треба спеціалістам задати. Тим не менше, моя натура жайвора взяла своє. Після декількох неуспішних спроб задрімати встала. Коти, передбачаючи сніданок, з тупанням і муркотінням, біжать в кухню. Ну, нате... Почався мій тиждень самоти. Діти і коханий вже витягають десь плавки і скачуть до моря. Мені не вийшло, що є ще одним підтвердженням правильності рішення змінити місце роботи. Поснідала, пошта, новини, фейсбук. Прибирання чомусь зайняло критично мало часу. Вирішила випрати дитячі простирадла. Виявляється, що коли в людини нема сім’ї, в неї дуже багато часу. Куди себе подіти - не знаю. Шкода, перечитала всі книги, привезені з України. Стаараюсь не думати про те, що не побачу Мартинових перших свідомих вражень від моря. Перейшлась в магазин по хліб. "По хліб" - це звична назва закупів, коли повертається додому з повним коши...