Було і буде

... 26 років, то Ви ровесники з популярним незамінним смайликом. Минулого року Університет Карнегі Меллон за фінансової підтримки інтернет-компанії Yahoo! заснував нагороду Smiley Award, яку присуджуватимуть за нововведення у сфері створення смайликів, повідомляє агентство Associated Press. Переможець конкурсу на найбільш новаторський смайл одержить приз у розмірі п`ятисот доларів. Очікується, що конкурс стане щорічним. Винахідником смайлика вважається професор Університету Карнегі (організатора нинішнього конкурсу) Скотт Фальман (Scott Fahlman). В одному з повідомлень на електронній дошці оголошень Фальман використав поєднання двокрапки, тире і дужки для позначення своїх емоцій. Відбулося це 19 вересня 1982 року о 11:44 за місцевим часом. Читайте Вікіпедію :-)

"inspired by the music & many lives Bob Dylan" Ніяка не новинка, фільм минулого року, тільки чомусь випав з мого поля зору. І знайшла я його цілком випадково, у переліку ролей Хіта Леджера. Всюди пишуть, що це biopic, але як на мене, це не зовсім так - це щось трохи більше. Фільм про життя багатьох людей в одному або ж якою різною може бути одна людина. В такому, як на мене некомерційному проекті, знімались досить "гламурні" актори - Кейт Бланшет, Річард Ґір, Хіт Леджер, Джуліен Мур, Крістіан Бейл.  І як на мене, найкращий Ділан є у виконанні Кейт Бланшет. Тонко, нервово, чуттєво.  А цілий фільм філософічно-психоделічний. Дораджую усім, хто як я, ще не бачив )))

В Пуерто-Ріко живуть переважно католики. Але і там, так само як і в решті Центральної Америки, Лондоні чи Делі серед різдвяних прикрас домінує Санта Клаус. Космополітичний жовіальний товстун, котрий своєю вірою не образить ні християнина, ні іудея, ні мусульманина окремо, але всіх разом - так. Того Санту, котрого ми знаємо сьогодні, допомогла у світі розповсюдити Coca-Cola, для підвищення продажу прохолоджуючих напоїв зимою, коли їх купує дуже мало людей. Ілюстратор Haddon Sundblom намалював для кампані Санту з Кока-Колою в руці так, як відомий у світі досьогодні - веселий грубий дідусь в червонобілому кожусі з широким паском. Сполучення Санта Клаус - Кока-Кола - Різдво спрацьовує досконало.Санта є популярний всюди, де п'ється Кока-Кола. А тому що п'ється всюди, Санта поширений глобально. Насамперед подобається дітям. А батьки, як відомо, для іскри в оці потомка зроблять і набагато драматичніші моральні компроміси, ніж тиха підтримка кічу. А бідні чеські діти мають в голові з ...

В Празі закінчилась реконструкція Головного вокзалу, реконструкція об'ємна,  затяжна і втомлююча.  Дуже втомлююча. Навіть якщо їдете без дітей і валіз, то будучи на Главаку (як кажуть чехи) вперше, неважко й заблудитись чи спізнитись. До того ж в тій масі людей. Зате тепер всім подорожуючим обіцяють комфорт. Після введення нового розкладу руху 14го грудня, кажуть, поїзди будуть їздити як трамваї ( інтервал), на самому вокзалі набагато більше простору для чекаючих (і більш зручне розташування), а нові колії, що ведуть з вокзалу коло житлових будинків, облаштовано звукоізоляцією. Коштувала вся ця радість 1,6 міліард корун, а і з залізницями та тунелями 9,3 міліарди (долар=20 корун). За час будівництва виявився кумедний факт, як з часів соціалізму - ніяк не могли вирішити, хто скільки буде інвестувати і до чого. А саме - площа, що підлягала реконструкції, належала акціонерному товариству Головний Вокзал, Чеським Залізницям і Празьким Інтегрованим Сполученням (метро). А де починалась і...

Людина б мала вчасно подорослішати, вчасно закохатись, народити дітей і жити спокійно... Закохуватись одночасно із своїми дітьми - може й забава, і хтось скаже "ми родом з дитинства", але нерви у цьому віці вже на жаль, не дитячі. Вирішувати якісь любовні емоції у старшому віці- шкідливо для здоров"я. Отож ідеально б було закохатись декілька разів у юності, раз, але по справжньому - в молодості, одружитись, "притертись" самим і притерти вимоги свої та свої можливості, а потім вже тільки жити спокійно... Здається, бажання спокою - признак недалекого старіння )))

День видався чудовим. До замку ми йшли рівно годину - але над Влтавою гарно, шурхотіло сухе листя, світило сонечко. Біля входу в замок нас зустріли Миколай, ангели і чорт (тут їх можна побачити від початку Адвенту, а Миколай ходить 6го грудня. До речі, в Чехії Миколай носить дітям тільки солодощі і фрукти, а от подарунки носить дітям Ісусик, на Різдво). Мартін, мабуть тому, що має нечисте сумління, сховався за мамину спідницю (аби чорт не забрав). Луцка заспівала "Біля Фрідку стежинка" (Фрідек - місто недалеко від Фріді і назване на її честь ))) (жартую), заслужила цукерок, а Мартін дивився на чорта вовком. Ангел довго просив розказати віршик, чи бодай сказати, як він називається - Мартін відмовлявся комунікувати. "То ти такий чортик?" - питався Ангел, на що Луцінка сказала - "Звати його Мартін Ангел", і зняла шапку. Ангел з крилами і Ангел Мартін, як з"ясували глядачі цієї сценки, мали абсолютно однакове блонд волосся, з льоками. (Ангел паруку, Марті...

Я коли маю щось сказати про Нелагозевес ,  то все не знаю, з чого почати, бо хочеться розказати тим, хто про нього не знає, якнайбільше. Але те, про що я хочу розказати, до мого улюбленого замку має всього лиш непряме відношення. Завтра починається Адвент - період, коли католики урочисто очікують пришестя Христа, час покути і молитов. Невіруючі чехи, хоч і не всі знають, що таке Адвент, дотримуються чудової традицій - різдвяних майстерень. Така собі, кажучи мовою новин, культурна акція, на котрій сходяться всі бажаючі поспілкуватись, а попри те і змайструвати якусь прикрасу на Різдво. Завтрашні Майстерні будуть відбуватися у нелагозевському замку і, як пишуть, будуть "для дітей і не тільки". Тож завтра рушаємо до Нелагозевсу, і не авто, а пішки, по Дворжаковій стежині, змайструвати щось файне, своє, а тому оригінальне. А що все там було і хто дізнаєтесь завтра. )

Як добре, що мене бачило дуже мало знайомих (з тих, хто знає мене, шатенкою) )))

 Крадіжка чи дивний жарт? Точно так міркує поліція в штаті Массачусетс. В лісі коло міста Гервіч було знайдено піаніно в дуже хорошому стані. Його знайшла випадкова перехожа, котра не перестає дивуватись. До того ж, перед піаніно стоїть мала лавка, ніби там  хтось готувався на ньому грати. Поліціє стверджує, що піаніно Baldwin Acrosonic є непошкоджене. Сержант Адам Хаттон відразу розіслав інформацію про знахідку до всіх поліцейних дільниць в Кейп Код, стараючись знайти хоча б найменший слід, котрий би вів до вирішення таємниці піаніно. Про цей дивовижний випадок інформувала газета Cape Cod Times. Розслідування поки що не принесло жодних заспокійливих результатів.  Один факт - таємниче піаніно має серійний номер 733746.  Піаніно стояло на кінці порохнявої дороги, недалеко від стежки для пішоходів, посередині заповідної території поблизу Кейп.  Шість поліцейських мусило прикласти сили, аби змогли засунути піаніно до поліцейського вантажного авто. Вже тому приходить в голову думка, що піа...

Два дні читаю біографію Великого Митрополита Андрія Шептицького, про його діяльність, переглядаю його твори (кажу "переглядаю", бо відчуваю, що мій мозок просто нездатний осягнути все те, про що думала ця велика людина). Другий день тримаю окремо відкритою у закладках митрополитову Молитву про мудрість. Повертаюсь і перечитую, бо справила на мене величезне враження. Приведу тут уривок... "...Дай мені мудрість щирого і простого наміру, мудрість простоти, мудрість щирості; хай серце моє до Тебе звертається і Тебе в цілому життю в усім шукає. Дай мені мудрість послуху, послуху Твоєму законові, Твоїй Церкві; дай мені мудрість убожества, хай ніколи не оцінюю дібр інакше, як за їх дійсною вартістю; дай мені мудрість чистоти - відповідно до мого стану або покликання; дай мені мудрість терпеливості, мудрість покори, мудрість веселості й поваги, мудрість Господнього страху, мудрість правдомовності і добрих діл; хай буду терпеливим без найменшого роптання, покірним без найменшого ...

Всім, мабуть, траплялось зустрічати чоловіків, котрі не танцюють. Я не про той тип, що не вміють, хочуть, але не вміють - саме про тих, що стверджують, що не танцюють, і котрих ніхто танцюючими не бачив (вийняток робить, швидше за все, обов"язковий перший танець з дружиною на власному весіллі).  Я вже давно притримуюсь думки, що по стилю танцю чоловіка можна дізнатись, який він коханець. Я серйозно. З власного досвіду. Якщо на танцмайданчику веде чоловік жінку впевнено, але танцює класично, без власного "рукопису" - і в ліжку буде класичним (а може й нудним). Хоче танцювати, при тому робить це невміло, наступаючи на ноги, але дуже швидко вчиться - майже знахідка. І у ліжку зробить так, як буде хотіти партнерка. Вмілий танцюрист, з котрим танцювати забава, і в інтимні хвилини приготує приємне "па". Ну а що робити з тими, хто не танцює? Чого від них чекати? Я чогось думаю, що це тип, котрим неважливий процес, якщо вони не бачать мети. Ці чоловіки, якщо щось робля...

... котрий хотів впровадити колись на стрийському форумі "тєму сісєк" своїм особливим способом, відтак в нього нічого не вийшло, що він мені вичитує дотепер. Також він мене весь час питається, коли в блозі з"явиться "тєма сісєк" ))) (читати йому тут більше нема що). От вона. Взагалі я про них буду писати як непрофесіонал, тому що ніколи ними особливо не цікавилась (можу тільки відрізнити силіконові від природніх). Обговорення жіночих грудей мене також не пре (що їх обговорювати, я їх ношу на собі). То ніби обговорювати вухо. Чи великий палець на лівій нозі. Персоніфікація частин тіла також не є мені властивою (думаю, жінкам вона не властива взагалі). А от чоловікам, за моїми спостереженнями - так. Так і говорять про свій "найважливіший" орган" - "він проснувся", "він хоче" або ж "спить". Відомий в певних колах стрий марк колись писав мені "От ти скажи "їй", що вона в тебе зараз тільки для того, аби спр...

І знову про Ліпнік ) Зазирнула я в Ґуґл, чи є якась інформація на доступніших для читачів цього блогу мовах про місто, де живе сестриця, яке мені дуже подобається, і де б я дуже хотіла жити (принаймі, в його околицях). А знайшла (хе-хе) неофіційну сторінку міста Ліпнік над Бечвою. І навіть з вебкамерою. А під картинкою камери написано великими буквами, що "для створення якісного інформаційного вебу шукаємо здібних програматорів, вебдизайнерів і МОДЕРАТОРІВ"! Хе-хе... http://www.lipniknadbecvou.eu/webkamera.htm

Про місто Ліпнік над Бечвою кажуть, що це місто ковалів. Кожного року в ньому проходять виставки ковальського мистецтва. От звідки взялась конюшина. ) Скажете - "І все?" Ну, майже. Ще тільки скажу, що в місті проходять тільки виставки, сам фестиваль ковалів, котрий триває декілька днів, відбувається у фортеці Гелфштин. Про саму фортецю розказувати не буду, мені цікава насамперед тим, що має відношення до родини Перштейнів, одної з найстаровинніших, найвідоміших і найвпливовіших в Богемії. Але найцікавішим для вас може бути те, що цього року участь у фестивалі приймали і українські ковалі. А фото з нього можете подивитись тут http://spilkakovaliv.org/index.php/gallery/category/C9/

...Кожна жінка - ангел. Але якщо їй відірвати крила, вона починає літати на мітлі...

Минулих вихідних нас з коханим занесло на Закарпаття (знову). Цього разу ми відмовились від презентабельного Ужгороду і вирішили заглянути в провінцію... Ну що ж, провінція, вона і в Африці провінція. Але в Берегово мають термальний басейн.))) Береґсас - незвичайне місто. Як печворк. Всього потроху. І затишні готелі, і радянські "кафе", якісна дорога і чорториї, радянський бардак і капіталістичний порядок. Тут ніби час зупинився, або ж існують два виміри. Дуже різкі переходи, від одного до другого, і вони якось не заважають один одному. На вулиці Ференца ІІ Ракоці до сих пір стоїть ось такий пам"ятник... Фото з вікна готелю... А тепер собі уявіть ту атмосферу - золотоосінній прохолодний вечір, прозоре повітря, тихо, а тишу інколи рушать дзвони з церкви за рогом... А час від часу звідкілясь доносився саксофон, акордеон та ще щось невловиме (скрипка?)... Я балділа, і жаба мене дусила, що в Стрию такого нема! (Чи є? Я радо помилятимусь) Ольга на роялі ))) Рояль - старовинни...

Отак ми хлюпаємось...

Я собі фільм скачала... дуже тішуся, як буду завтра з Луцкою дивитись ))) Впізнаєте? "Зіта і Гіта". Лєгєнда. Як рубін і іріда. Як турецька помада і польскі цигарки "Зефір" з ментолом. )))

Старі знайомі та друзі моїх батьків, коли згадують мене, дитину, описують частіше всього кучеряву голову, втикнуту в книжку, всюди - по дорозі в школу, зі школи, в чергах, в автобусах - книжка була як моя невід"ємна частина. Я особисто тоді не вважала, що читаю більше, ніж інші, не вважала так і донедавна, поки не почали читати мої власні діти, а я не почала звертати увагу на їхніх ровесників. Мої діти читають ) Люблять книжку. Не знаю, чи так, як я, не сподіваюсь навіть, що для них це фізична потреба, як була для мене, але... Луцінка, встаючи на вихідних швидше, ніж я, бере книжку і тихенько йде читати в сусідню кімнату. Власне, я це пишу тому, що вона сьогодні крикнула на мене з дитячої:"А ти знаєш, мама, що нам задали урок, котрий для мене не урок, а забавка - маємо прочитати книжку?!" Юлькою, котрій 16, хвалитись пізно ) Я вже буду і встидатись незабаром. Ця мене здивувала і втішила "Анною Карєніною", прочитаною за власним бажанням. Правда, інтерпретація, в...

Сьогодні в Чехії свято - день чеської державності. Святкується з розмахом, по цілій країні, в кожному містечку відповідно до розмірів і стану міської казни. До нашого міста приїхали атракціони - багато. Круті. Для всіх - і для дітей, і для дорослих. Були і лебеді, і автодром, батут з підйомником, і класичні човники, машинки, коники... І чудернацька центрифуга, з котрої люди виходили зелені, і надувний замок, і ще купа всякого. Діти були в захваті. Я ні. Не люблю отаких масових гулянь - може тому, що заголосно. Але - себе мусимо приносити інколи в жертву ))) Моя сатисфакція прийшла аж на кінець. На кінці парку стояла класична карусель - з дерев"яними сидіннями на ланцах. Не кольорова, без неонових прожекторів, без фону в стилі техно - така собі, відстала від сучасних трендів розваги. Для таких відсталих, як я ))) Точно така сама карусель стояла колись в кожному парку Радянського Союзу, коли мені було років... як моїм дітям. Заплативши приблизно два євро і прикривши повіки можна пер...

Я цю пісню дуже люблю, правда, більше в оригіналі, але в кліпі атмосфера, як у нас "вдома" з kochanie )))

Голосно, правда? Як My Life Білла Клінтона чи My Way Френка Сінатри ) Звичайно, у великих чоловіків і теми масштабніші, але на моєму шляху було багато чоловіків, котрі так чи інакше вплинули на моє життя, і масштаб їхнього впливу якось не годиться недооцінювати. Тато... Від дитинства приклад, яким чоловік не має бути. Той, котрий і ніби поруч завжди був, і котрого бракувало завжди. Людина, з котрою про інтимне ніколи не говорили, але вистачить його слова, щоб я відчула його підтримку. Попри все, що між нами було в період мого (і його) дозрівання, я - татова доня. Дід... Мудрість, інтелігенція, духовність. Ніколи не чула, щоб він підвищив голос. Мій еталон людини (не дотягну, хоч би тріснула).З полегшенням констатую, що мені перед ним нема за що соромитись, коли піднімаю очі в небо. Екс номер один... Хм. Десь на стрийському форумі є вірш Оксани Забужко, де описується дружина "бувшого". От я коли бачу сучасну партнерку екса номер один, дуже радію, що я його бувша партнерка. Люд...

Я його, мабуть, ніколи не забуду, милого Хтося... І зрозуміти не можу, чим він мені так дався. Відвертістю? Мало хто відважується (мало хто дотепер відважився)розказати про себе щось настільки інтимне - навіть як гість. А те, що це - чоловік, тільки зменшує цю імовірність. Я йому сьогодні написала. "Йому". В лапках, бо у форумі. А куди ж ще? Та й чому в лапках... Йому ж, прецінь. Нікому іншому. Чомусь сподівалась, що він все ще ходить в гості, читає форум... Тільки у чоловіків все, мабуть, інакше, ніж у жінок. Не мають потреби, бажання, звички говорити відкрито і відверто про свої почуття і відчуття. Навіть з друзями (чи подругами). Шкода. А я б йому розказала про свої сумніви. Про свою боротьбу і "лікування". Про те, як не хотіла ні боротись, ні лікуватись. Про мою перемогу (і над собою також). А також про те, що я не вилікувалась, але, здається, вже здобула імунітет. І про те, що не жалкую.

Так сплять Дан з Луцкою )))