Було і буде

Відразу кажу - якщо ви шукаєте опис хороших готелів, то тут їх не буде. Не буде ні хороших, ні поганих - не буде ніяких. Готелі, або взагалі проживання - це був пункт, на котрий ми постійно натикались з Шуміком при плануванні подорожі. При чому планування як такого не було також - ми постійно (а працюємо поруч) обговорюємо, куди б нам хотілось поїхати, що б ми хотіли побачити, при чому Роман постійно говорить про гори, а я про море. І вже два роки ми говоримо про Фару  - тому, що ми бачили гарні картинки пляжів Альгарве в інтернеті,  :) і тому, що ми хочемо побачити океан. Причина, чому ми про Фару два роки тільки говоримо - відстань. А що про неї говорити, спитаєтесь ви. Сідаєте в літак і летите. А ні. Справа в тому, що ми любимо споглядати, і три тисячі кілометрів це не причина, через яку ми сядемо в літак і полетимо валятись на пляжі. А як же оте все, що можна побачити по дорозі, тим більше, що за кермом ми любимо сидіти обидва. Оті три тисячі кілометрів вимагають часу....

Ульмошка мусить пам'ятати нашу розмову про мою нову газову плиту, яка має всі можливі функції і один великий мінус - без інтернету. Минуло 6 років, і я маю можливість придбати чудо техніки без мінусу - виробник Дакор випустив духовку на Андроїді. Нею можна керувати звідки завгодно, вистачить мати інтернет, а вдома вай фай.

Підозрюю, що наприкінці минулого літа в мене була подібна тема. ) Уламки - бо як завше є брак часу записати відразу враження від подій і зустрічей, отож приходиться постфактум вишукувати в пам'яті те, що після них залишилось. Це літо було коротким. Було багато роботи і мало часу для людей, з котрими хотілось бути довше і частіше. Не обійшлось без гір і теревенівки. Без СлавськеРок також не обійшлось. Як і очікувалось-передбачалось, під його сценою познайомились з Iris і поручкались з фейсбучними друзями. ) Про продавця піцци має бути окрема історія. :) Цього літа мені дуже дякували. З різних причин, багато людей. Інколи було ніяково і ні за що. Але... було приємно. А ще цього року я почала надавати значення подарункам. Навіть тим, котрі отримала давно. Не у сенсі матеріальної вартості - вони почали мені нагадувати тих, хто їх подарував. Кожного разу, коли подивлюсь на якийсь предмет, не мною придбаний, згадаю людину, від котрої я його отримала. Чому саме зараз - не знаю...

Я навіть не пригадую, чи писала вже про мою одну з улюблених пір року. Не маються на увазі сезони, але короткі часові проміжки. Наприклад, Різдво. Не через вихідні, але через атмосферу. Не знаю, як пояснити, а тому і не буду - буде така душевна мильна опера )))). Ще люблю кінець липня-початок травня, особлива природа, особливого кольору небо. Ще не вигоріле, не кольору зіпраного джинсу. А ще люблю теревені. :) Асоціюється з пустопорожнім таляпанням язиком, так воно й було задумано з самого початку теревенівок на Стрий.com.ua , колись формальна спроба, тепер - час, котрим тішаться і мами, і діти. Певне, кобітам час від часу треба вибиратись десь без чоловіків. Аби заскучити за ними. :) Хмарку позитиву можете подивитись у хмарці фото. Позаминулого року, правда, бо минулого я чогось вирішила знимкувати все на камеру. Фото стрибків у висоту - то взагалі бомбастичне. Цього року повторимо. ) А ще цього року буде у Славському, де ми теревенимо, рокфест. Тре пити яйка, аби не було так, як мину...

"Життя з ними сталось, час з ними стався..." Так відповідає господар маленького кафе випадковій клієнтці, котра розглядає колекцію ключів у банці на його прилавку і цікавиться їхніми власниками. Ключі, котрі залишають жінки і чоловіки з тих пар, котрі з тих чи інших причин не можуть чи не хочуть бути разом. Елізабет також прийшла залишити свої... Ми вчора направду відпочивали при перегляді чудового фільму, зовсім не новинки, що мене засмутило тільки з тієї причини, що не бачила його швидше. "Мої чорничні ночі" - фільм про стосунки, зазирає в душі і я б сказала, трохи вивертає нам наші власні. А ще хорошою рекомендацією може бути акторський склад - Нора Джонс, Наталі Портман, Джуд Лоу, Тім Рот. Прізвище режисера для мене абсолютно нове і я його не вимовлю. ) А ще - у цьому фільмі один з найгарніших поцілунків, котрі я бачила в кіно. )

... на світі забагато речей не в порядку. Не думаю, сказав Христос. На світі, направду, все в порядку, тільки люди не в порядку. Решта функціонує без проблем". Підпис Зануди мене змусив подивитись цей фільм. Подивіться і ви. Фільм 1952го року актуальний і сьогодні.

Якби комусь випала нагода поїхати в Словаччину, дораджую це місце для екскурсії. На висоті 634 м. над рівнем моря, на піщаній скалі, що перевищує навкілля на 200 м, володіє Спішським котлом один з найцінніших пам"ятників Спіша, народний культурний пам"ятник Спішська фортеця. Є не тільки прикладом розвитку архітектури 12-18 століть, але своєю площею, що перевищує чотири гектари (41 426 м2) вважається одним з найбільших фортечних комплексів середньої Європи. Це таке собі слово історика-статистика. Я ж, коли там була, уявляла себе у замку Ержебет Баторі , що й не дивно - до цього замку мав пряме відношення палатин Турзо. Я вже десяток-другий замків бачила, але цей мене вразив. Звісно, розмірами в першу чергу, більшого я не бачила, але й своєю... перемінливістю. Він з кожної сторони виглядає інакше (замок розбудовувався зі всіх сторін поступово, і в іншому столітті) Ну, говорити можна багато. Але краще подивитись. І краще вживу. Сімейний квиток - 12 євро. Або ж принаймі почитати ...

... так каже зневірений герой одного чеського фільму. Так кажу я і мої діти, коли я, вибагливий фільмолюб, виберу фільм і йду переглядати. Чому марне? Бо я дивлюсь тільки титри. Ні, я не вичитую з фільмів зміст і вміння оператора. Я просто засинаю на пролозі і прокидаюсь на епілозі. Я починаю думати, що організм вибирає те, чого йому бракує більше. Бо як не борюсь, зробити з цим не можу нічого.

Натрапила на дуже позитивний серіал для цієї родини, дуже позитивний, пізнавальний і дуже добрий. Сміялись разом три години (до кінця не додивились). Раджу.

Маю чудову книгу чудового автора - закарпатського письменника Мирослава Дочинця. У неті я її не знайшла, тому пропоную передмову автора (а якщо когось зацікавить, спробуйте знайти в книгарнях, ціна більш ніж доступна). Хліб і шоколад Короткі новели (образки, шкіци, етюди, мініатюри, ескізи - як завгодно) я пишу давно. Пишу відколи пишу. Я люблю цей малий жанр. Бо й самі постаємо з малого - і в малу грудку перейдемо, завершивши всі земні справи. Я не люблю слово "тексти". Я визнаю слово - проза. Словесна тканина, зіткана з філософії і поезії, з печалі і радості. І немає прози великої і прози малої. Проза або є, або її немає. Чимало з написаного втрачено у веремії життя, дешо викинуто з власної волі. Але з того часу, як Іван Чендей, прочитавши декілька новелок, написав на полях:"Ви - письменник!" - намагаюся ці опуси відкладати. Назбиралося на книжку. Довго міркував над назвою. Спочатку просилася одна - "Борозни долонь", відтак друга - "Окрайці", т...

Піддалась сьогодні на провокацію. Я до фільмів дуже вимоглива, взагалі більше люблю книги, ніж фільми, але час від часу щось для себе знайду. Сьогодні клюнула таки на ім’я Морґана Фрімена і подивилась на фільм "Wanted" з його участю. Що сказать... Хто не любить blood bath action і страждає відсутністю сценарію, котрий має голову і п’яти - не дивіться його. Режисер, мабуть, хотів зняти щось сюрреалістичне - не вийшло. Запам’ятала одну фразу з фільму:"Все під контролем". Людину поставили в екстремальні умови, аби змінила своє життя і знайшла в ньому місце. (Про способи мовчу). Якщо режисер хотів саме цю фразу залишити в гловах глядачів - він цього досяг. Якщо повернутись до екстремальних умов, то одним з мала улюблених моїх фільмів є "Гра" , де примхливого і розніженого Ніколаса Ван Ортона пропускають психологічним млинком, аби він навчився цінувати власного життя... і людей.

Для тих, хто любить британську трагікомедію і хорошу гру хороших акторів і суперовий саундтрек. Цілком можливо, що я про нього вже писала, бо відноситься до категорії моїх улюблених. Фільм - не шедевр, але в ньому дуже багато добра. І він наштовхує на роздуми, а можливо і до переосмислення нашого відношення до інших людей, стосунків. Хто має можливість - дивіться, звісно, з оригінальним звуком. Love is all around, мої милі.

На фестивалі СлавськеРок ми провели три медові дні (медові, бо напередодні одружились). Але я про них не буду розказувати. Я про відкриття. А відкрила я для себе берлінський рок-н-рол у виконанні Mamasweed та Officer I'M High. Український слухач полюбив їх, а вони - Україну. На фестивалі вони вже втретє (?), вже були на українському турне, а їхній виступ відзначається найчистішим звуком. Давно не отримувала такого задоволення від живого рок-н-ролу.

"Вистачить одного слова - і все складеться інакше" - палатин Турзо на протязі цілого фільму пропонує графині Ержебет Баторі вибрати, як складеться її доля. Фільм про жінку, котра до книги Гіннеса, завдяки Турзо, записана як найжорстокіший масовий вбивця. Фільм про почуття, різні почуття - любов, ненависть, жорстокість, ніжність. Про гордість. Фільм яскравий, насичений, і повний контрастів. Інколи містичний. "Чахтицька пані", як знає Європа Ержебет Баторі в ньому далеко не вбивця... Я під враженням... Акторський склад повний "зіркових" імен словацького та чеського кіно плюс Франко Неро. Фактично навіть у масовці знімались зірки. Рекомендую справді всім. Рекомендую дивитись мовою оригіналу або ж англійською.

Ото я попалась... Ще декілька місяців тому питала мене Фрідя, чи дивлюсь я серіал "Доктор Хаус". Ні, звичайно, я і серіали - то несумісно... Аж одного разу на одному форумі перечитала відповідну тему і вирішила подивитись... аби мати підстави скритикувати черговий серіал... Ая... За два тижні скачала і переглянула 5 сезонів. Тобто всі. ))) Я вже починаю займатись психоаналізом (власним). Нема слів. І винуватий у всьому Хью Лорі, чи то його герой, Ґреґорі Хаус, неголений грубіян з палицею і рюкзаком сексапілу. )) А слідом за серіалом я стягнула саундтрек. Чудова музика, слухайте... In The Deep і ще... Got To Be More Careful

"inspired by the music & many lives Bob Dylan" Ніяка не новинка, фільм минулого року, тільки чомусь випав з мого поля зору. І знайшла я його цілком випадково, у переліку ролей Хіта Леджера. Всюди пишуть, що це biopic, але як на мене, це не зовсім так - це щось трохи більше. Фільм про життя багатьох людей в одному або ж якою різною може бути одна людина. В такому, як на мене некомерційному проекті, знімались досить "гламурні" актори - Кейт Бланшет, Річард Ґір, Хіт Леджер, Джуліен Мур, Крістіан Бейл.  І як на мене, найкращий Ділан є у виконанні Кейт Бланшет. Тонко, нервово, чуттєво.  А цілий фільм філософічно-психоделічний. Дораджую усім, хто як я, ще не бачив )))

Я собі фільм скачала... дуже тішуся, як буду завтра з Луцкою дивитись ))) Впізнаєте? "Зіта і Гіта". Лєгєнда. Як рубін і іріда. Як турецька помада і польскі цигарки "Зефір" з ментолом. )))