неділя, 30 листопада 2008 р.

Різдвяні Майстерні-2

День видався чудовим. До замку ми йшли рівно годину - але над Влтавою гарно, шурхотіло сухе листя, світило сонечко.

Біля входу в замок нас зустріли Миколай, ангели і чорт (тут їх можна побачити від початку Адвенту, а Миколай ходить 6го грудня. До речі, в Чехії Миколай носить дітям тільки солодощі і фрукти, а от подарунки носить дітям Ісусик, на Різдво). Мартін, мабуть тому, що має нечисте сумління, сховався за мамину спідницю (аби чорт не забрав). Луцка заспівала "Біля Фрідку стежинка" (Фрідек - місто недалеко від Фріді і назване на її честь ))) (жартую), заслужила цукерок, а Мартін дивився на чорта вовком. Ангел довго просив розказати віршик, чи бодай сказати, як він називається - Мартін відмовлявся комунікувати. "То ти такий чортик?" - питався Ангел, на що Луцінка сказала - "Звати його Мартін Ангел", і зняла шапку. Ангел з крилами і Ангел Мартін, як з"ясували глядачі цієї сценки, мали абсолютно однакове блонд волосся, з льоками. (Ангел паруку, Мартін Ангел - своє) ))

Так виглядає подвір'я замку. Кожна дитина отримує при вході паперову прикрасу на ялинку з своїм ім'ям. Ялиночки стоять по всій території замку, і дитина може допомогти прикрасити ту, яка їй сподобалась.

Взагалі, Різдв'яні Майстерні - це щось як торги, де може кожний під керівництвом майстра виготовити сам те, що йому сподобалось і заплативши за матеріал віднести додому. Виготовляються не тільки прикраси на ялинку, але й маленькі вітражі, ляльки, папір для привітань і декорацій (це мені сподобалось найбільше). Також можна прикрасити власноручно і власним мотивом футболку чи посуд, замаринувати сир в залежності від преференцій власних смакових рецепторів.За столиками можна випити гарячого чаю, пуншу, ґроґу. Є спеціаліти - гаряча медовина (медовий лікер з корицею чи мигдалем), або запечений чай. Хто любить фруктові чаї - справжній делікатес. На холодному повітрі смакує супер. А до того - чеські колачі або старочеське трдло, солодке печиво, печеться на очах у замовника. Міцний алкоголь не продається. Примітка - ніде нема смітників, але ніде не валяються порожні пластикові келішки. Все відразу прибирається зі столу паном в костюмі слуги з 18 століття, через плече висить кошик з лози.

Коли буваю в замку, завжди йду на екскурсію - екпозиція постійно поновлюється, а тепер змінювалась повністю. В зв'язку з тим, що нащадкам родини Лобковіц, котрій належить замок Нелагозевес, повернули Лобковицький палац в Празі. Прага є Прага. Отже, туди переїхала і Луцкою улюблена "Інфанта Маргарита Терезія" Веласкеса, і найбільша в Європі збірка іспанських портретів, котру люблю я. Також з Нелагозевсу відвезли справжні скарби - наприклад, роудницьку бібліотеку цього роду (була колись розташована в замку Роудніце), була повернута родині Лобковіц в 1992му році. Нараховує 65 тисяч примірників, а серед її перел - молитовник з 10го століття, латинкою.

Я завелась ))) Знала, що так буде. Завжди, коли мова йде про Нелагозевес чи рід Лобковіц, ледве стримуюсь. Це мій перший замок, в котрому я була в Чехії, і мабуть, перше місце, де я торкнулась історії. Це заразне. І це особливе відчуття, коли перебуваєш в тісній близькості з історією - і можна сказати, сивою. Або коли 10 сантиметрів від тебе твір Майстра.

Я колись сказала, дивлячись на портрет одної з княгинь - "От хотіла б я так жити, отакий одяг носити...", на що кураторка відповіла, піднявши на мене очі:"І воші ганяти в оцій копиці drbatkem, чи митись з джбанків?" І щось в мене охота зникла ))) Дрбатко - це така паличка, котра засувалась у волосся, аби почіхатись, не порушивши зачіску, котра інколи була у висоту півметра...

Екскурсоводи таких зачісок не носять, але плаття у всіх - відповідної доби. Дівчатка заглядались.




Повертались ми пізно, діти були змучені, але задоволені. Хоча в Мартіна було все-одно найбільше враження - поїзд ))) (Коло Дворжакової стежки веде колія). А я, прийшовши додому, взялась порпати в неті про зміни в депозитаріях на лобковіцьких замках )

Якщо потраплю на різдвяний концерт в Рицарському залі - напишу ще про нього. А взагалі, там стільки розказувати...

субота, 29 листопада 2008 р.

Різдвяні Майстерні-1

Я коли маю щось сказати про Нелагозевес,  то все не знаю, з чого почати, бо хочеться розказати тим, хто про нього не знає, якнайбільше.

Але те, про що я хочу розказати, до мого улюбленого замку має всього лиш непряме відношення.

Завтра починається Адвент - період, коли католики урочисто очікують пришестя Христа, час покути і молитов. Невіруючі чехи, хоч і не всі знають, що таке Адвент, дотримуються чудової традицій - різдвяних майстерень. Така собі, кажучи мовою новин, культурна акція, на котрій сходяться всі бажаючі поспілкуватись, а попри те і змайструвати якусь прикрасу на Різдво.

Завтрашні Майстерні будуть відбуватися у нелагозевському замку і, як пишуть, будуть "для дітей і не тільки". Тож завтра рушаємо до Нелагозевсу, і не авто, а пішки, по Дворжаковій стежині, змайструвати щось файне, своє, а тому оригінальне.

А що все там було і хто дізнаєтесь завтра. )

пʼятниця, 28 листопада 2008 р.

І я колись була блондинкою...


Як добре, що мене бачило дуже мало знайомих (з тих, хто знає мене, шатенкою) )))

четвер, 27 листопада 2008 р.

Загадкове піаніно в американському лісі

 Крадіжка чи дивний жарт? Точно так міркує поліція в штаті Массачусетс. В лісі коло міста Гервіч було знайдено піаніно в дуже хорошому стані. Його знайшла випадкова перехожа, котра не перестає дивуватись. До того ж, перед піаніно стоїть мала лавка, ніби там  хтось готувався на ньому грати.

Поліціє стверджує, що піаніно Baldwin Acrosonic є непошкоджене. Сержант Адам Хаттон відразу розіслав інформацію про знахідку до всіх поліцейних дільниць в Кейп Код, стараючись знайти хоча б найменший слід, котрий би вів до вирішення таємниці піаніно. Про цей дивовижний випадок інформувала газета Cape Cod Times.

Розслідування поки що не принесло жодних заспокійливих результатів.  Один факт - таємниче піаніно має серійний номер 733746.  Піаніно стояло на кінці порохнявої дороги, недалеко від стежки для пішоходів, посередині заповідної території поблизу Кейп. 

Шість поліцейських мусило прикласти сили, аби змогли засунути піаніно до поліцейського вантажного авто. Вже тому приходить в голову думка, що піаніно в лісі - не є справою рук однієї людини. Деякі поліцейські жартували, що піаніно пішло в ліс саме, шукати своє коріння )

Є цілком можливо, що накінець ця справа залишиться невирішеною. Принаймі тамтешні поліцейські будуть мати можливість вдосконалювати свою музикальну майстерність. 

Джерело тут

А мені цікавий не спосіб, яким воно там опинилось, а мета. Хтось любить дешеву романтику,  без великих зусиль. А тут, здається, комусь прийшлось справді попрацювати... Хоча, можливо, все насправді набагато прозаічніше )))


вівторок, 25 листопада 2008 р.

Молитва про мудрість

Два дні читаю біографію Великого Митрополита Андрія Шептицького, про його діяльність, переглядаю його твори (кажу "переглядаю", бо відчуваю, що мій мозок просто нездатний осягнути все те, про що думала ця велика людина).

Другий день тримаю окремо відкритою у закладках митрополитову Молитву про мудрість. Повертаюсь і перечитую, бо справила на мене величезне враження. Приведу тут уривок...

"...Дай мені мудрість щирого і простого наміру, мудрість простоти, мудрість щирості; хай серце моє до Тебе звертається і Тебе в цілому життю в усім шукає. Дай мені мудрість послуху, послуху Твоєму законові, Твоїй Церкві; дай мені мудрість убожества, хай ніколи не оцінюю дібр інакше, як за їх дійсною вартістю; дай мені мудрість чистоти - відповідно до мого стану або покликання; дай мені мудрість терпеливості, мудрість покори, мудрість веселості й поваги, мудрість Господнього страху, мудрість правдомовності і добрих діл; хай буду терпеливим без найменшого роптання, покірним без найменшого удавання, веселим без надмірного сміху, поважним без суворості; нехай боюся Тебе без покус розпуки; нехай буду правдомовним без тіни двоязичності; нехай мої добрі діла будуть свобідні від уподобання в собі; дай мені мудрість - ближніх у потребі напоминати без видвигання себе; дай мені будувати словом і ділом без лицемір'я; дай мені, Боже, мудрість чуйності, уваги й осторожності; нехай мене на бездоріжжя не зводить ніяка пуста думка, дай мені мудрість благородності, нехай мене ніколи не провадить ніяке брудне й недостойне прив'язання; дай мені мудрість правості, нехай мене ніколи не зведе з дороги обов'язків ніякий самолюбний намір; дай мені мудрість мужества й сили, нехай не звалить мене ніяка буря; дай мені мудрість свободи, нехай мене ніколи не поневолить ніяка насильна пристрасть."

Це написала людина, сан якої вже передбачає впевненість у своїх духовних якостях. Так думаємо ми (або переважна більшість). Але як бачимо, вона просила набагато більше, ніж просимо ми у своїх щоденних молитвах. Говорить це про те, що нам набагато менше треба? Чи про те, що на щирі молитви бракує часу? Чи може, брак того чи іншого зумовлений тим, що ми не просимо про це?

Бо як каже одна моя подруга: "Не маємо, бо не просимо. Треба попросити, а Тато дасть, щиро і з любов'ю до дітей своїх"...

Повний текст молитви знайдете тут

неділя, 16 листопада 2008 р.

Чоловіки і танці

Всім, мабуть, траплялось зустрічати чоловіків, котрі не танцюють. Я не про той тип, що не вміють, хочуть, але не вміють - саме про тих, що стверджують, що не танцюють, і котрих ніхто танцюючими не бачив (вийняток робить, швидше за все, обов"язковий перший танець з дружиною на власному весіллі). 

Я вже давно притримуюсь думки, що по стилю танцю чоловіка можна дізнатись, який він коханець. Я серйозно. З власного досвіду. Якщо на танцмайданчику веде чоловік жінку впевнено, але танцює класично, без власного "рукопису" - і в ліжку буде класичним (а може й нудним). Хоче танцювати, при тому робить це невміло, наступаючи на ноги, але дуже швидко вчиться - майже знахідка. І у ліжку зробить так, як буде хотіти партнерка. Вмілий танцюрист, з котрим танцювати забава, і в інтимні хвилини приготує приємне "па".

Ну а що робити з тими, хто не танцює? Чого від них чекати? Я чогось думаю, що це тип, котрим неважливий процес, якщо вони не бачать мети. Ці чоловіки, якщо щось роблять, мусять знати, що в кінці буде якийсь результат. А який же результат від танцю? 

В мене ніколи не було коханця, котрий би не танцював. Але якщо взяти до уваги все вищесказане,  логічним би було вважати, що "нетанцюрист" як коханець міг би бути чудовим. Просто прикладе всі сили для того, аби "результат" був вражаючим.

вівторок, 11 листопада 2008 р.

Спеціально для скляра...

... котрий хотів впровадити колись на стрийському форумі "тєму сісєк" своїм особливим способом, відтак в нього нічого не вийшло, що він мені вичитує дотепер.

Також він мене весь час питається, коли в блозі з"явиться "тєма сісєк" ))) (читати йому тут більше нема що). От вона.

Взагалі я про них буду писати як непрофесіонал, тому що ніколи ними особливо не цікавилась (можу тільки відрізнити силіконові від природніх). Обговорення жіночих грудей мене також не пре (що їх обговорювати, я їх ношу на собі). То ніби обговорювати вухо. Чи великий палець на лівій нозі.

Персоніфікація частин тіла також не є мені властивою (думаю, жінкам вона не властива взагалі). А от чоловікам, за моїми спостереженнями - так. Так і говорять про свій "найважливіший" орган" - "він проснувся", "він хоче" або ж "спить". Відомий в певних колах стрий марк колись писав мені "От ти скажи "їй", що вона в тебе зараз тільки для того, аби справляти потребу, одну". "Їй"! "Скажи їй!". Уявляєте собі жінку, котра сидить, наприклад, на краю ванни, і говорить з "нею"?

Kochanie мене одного ранку приголомшив, привітавшись "Доброго ранку, дівчатка!", поцілувавши при цьому три рази (мене, ліву і праву). Ми не дівчатка! Тобто нас не троє. Я одна. Головне те, що в мене в голові, а потім і всі решта частини...

От власне і все. Тобто більше про "сіськи" мені нема що сказати. І скляр буде казати, що "тєма нє раскрита". Ну але спробувала. Принаймі, знаєте, що я про них думаю (хоча я не думаю про них))))

вівторок, 4 листопада 2008 р.

Пропозиція )

І знову про Ліпнік )

Зазирнула я в Ґуґл, чи є якась інформація на доступніших для читачів цього блогу мовах про місто, де живе сестриця, яке мені дуже подобається, і де б я дуже хотіла жити (принаймі, в його околицях).

А знайшла (хе-хе) неофіційну сторінку міста Ліпнік над Бечвою. І навіть з вебкамерою. А під картинкою камери написано великими буквами, що "для створення якісного інформаційного вебу шукаємо здібних програматорів, вебдизайнерів і МОДЕРАТОРІВ"! Хе-хе...


http://www.lipniknadbecvou.eu/webkamera.htm

Звідки взялась конюшина )

Про місто Ліпнік над Бечвою кажуть, що це місто ковалів. Кожного року в ньому проходять виставки ковальського мистецтва. От звідки взялась конюшина. )

Скажете - "І все?" Ну, майже. Ще тільки скажу, що в місті проходять тільки виставки, сам фестиваль ковалів, котрий триває декілька днів, відбувається у фортеці Гелфштин. Про саму фортецю розказувати не буду, мені цікава насамперед тим, що має відношення до родини Перштейнів, одної з найстаровинніших, найвідоміших і найвпливовіших в Богемії. Але найцікавішим для вас може бути те, що цього року участь у фестивалі приймали і українські ковалі. А фото з нього можете подивитись тут

http://spilkakovaliv.org/index.php/gallery/category/C9/

понеділок, 3 листопада 2008 р.

Між іншим...

...Кожна жінка - ангел. Але якщо їй відірвати крила, вона починає літати на мітлі...