Було і буде

"... і кульчики носиш, які вона тобі подарувала"- каже мені чоловік, затягуючи штори, поки я вмощуюсь в подушки. "Подаруй мені також, я їх також буду носити" - відповідаю, і починаю либитись, як либиться мій син, коли я справедливо підозрюю його в крадіжці цукерок. "А що я маю думати, що там у вас?""- А ти не думай, дружба у нас", кажу я і либлюсь ще більше. "Та ти казала, що жіночої дружби не існує". "Ніде не існує, а в нас існує, - кажу - ми, по-перше, вийнятки, по-друге, ми мудрі і дорослі жінки". "Ага", каже коханий, "бачив я вас, які ви дорослі і мудрі. А коли шкіришся в скайп, то ніхто не повірить ні в перше, ні в друге. І взагалі, звідки ти знаєш, що в Уляни файна і м'яка дупа?" " - Ну бо вона йшла перед мною по сходах, а я її попхала". "Ех", каже Ромасик, "і все одно я тебе люблю". От так. Все одно )

... і не тільки мати якусь конкретну серйозну справу, але  й просто говорити ні про що, жартувати, пити пиво-каву-чай. Ще приємніше, якщо ця людина - чоловік. ) Я не про те, що жінок розумних не буває, на щастя, їх в моєму оточенні багато, але глупий чоловік - набагато гірше і сумніше явище, ніж глупа жінка. А найсексуальнішим органом в чоловіка для мене завжди буде його мозок. ) Ой, зараз мені від Ромасика влетить... )

Одна з чорнових назв книги, котра, можливо, ніколи не буде дописана. ) А це уривок. "Привіт, знаю, що голова твоя зайнята зараз задачею дуже важливою і хвилюючою, а саме правильності вибору. Тому, власне, пишу. Саме зараз ти сидиш на балконі з списком екзаменаційних питань з історії, а два твої упадальники ріжуться в карти (прийшли, поміж тим, вчити історію, от тільки не планували тут зустрітись). Два півники, котрі б’ються за курочку дозволеним, цивілізованим методом. І в запалі майже забули про існування прекрасної дами. Тестостерон. А ти дивишся на хлопчиків і не знаєш, кого з них вибрати. Упадальник А може похвалитись статурою і м’язами, котрі дозволяють винести тебе на п’ятий поверх. Він носить квіти і цукерки, бо кишенькові гроші дозволяють таке студентові, декламує вірші, і на людях неодмінно демонструє твою належність йому. Упадальник Б, голубоокий хлопчина,не говорить голосних слів, не носить квітів, але носить книги з батьківської бібліотеки, і взагалі - з ним набагато ц...

"Усе частіше чоловіки вибирають старших жінок" - вчула я вчора в радіо. Крім того, це одна з найулюбленіших тем на жіночих форумах. ) Не можу не погодитись. І думаю, у цього явища є декілька причин. 1. Суспільство вже дивиться на такі пари з меншою підозрою. 2. Жінка зараз є більш самодостатня, має більше можливостей вибору. 3. Чоловікові у таких стосунках завжди легше (досвід плюс пункт 1) 4. Жінки у таких стосунках "молодшають", ментально, що є великим плюсом для них самих. А тепер ближче до тіла. Так, я заангажована сторона. :) Мій чоловік молодший на 8 років. Можливо, це спадковість - моя бабуся була старшою від чоловіка на 15. Можливо, це наслідок мого досвіду і вибору. Дуже багато років тому :))) мені було набагато легше і набагато цікавіше із старшими чоловіками. Мені було настільки добре, що я не уявляла собі спілкування з молодшими. Коли той контингент (друзів і коханців) помолодшав, я навіть не зафіксувала. Дійшло пізніше. Переворот відбувся, коли я була з...

Побачила на вулиці чоловіка, котрий був страшенно подібний на мою давню любов. Серце не тьохнуло. А колись би підламались коліна. Задумалась, чому так. Чому я байдужа, вірніше, чому збайдужіла. І зрозуміла, що я просто розчарувалась. Тобто ті почуття, що нами керують, насправді просто дитячі зачарування, більші і менші. Просто хтось зачаровується мильною бульбашкою, а хтось - картиною Да Вінчі.

Постпостскриптум... Знайшла цікаві подробиці відносин Ержебет Баторі з палатином Турзо. Судячи з того, що описував історик, можновладець був до графині серйозно, давно і безнадійно закоханий. І його "Вистачить одного слова - і все складеться інакше" набувають специфічного змісту. Це був натяк, однозначно. Але для чого коханій жінці демонструвати силу? Чому не продемонструвати ніжність? Є прояви почуттів слабістю, чи грубістю і вдаваною байдужістю приховуються вразливі місця? Взагалі - є потреба приховати вразливе місце слабістю? Чи навпаки це сила - вміння побороти власні почуття? Цікаво, як такий сильний чоловік бореться зі своїм бажанням добути саме цю жінку? І чи не жалкує, після того, як бажання перегорить, що був таким сильним у минулому? Питання без відповідей, мабуть. Чоловіки навряд чи будуть говорити про свої слабощі...

Я вже звикла, що переважна більшість нових знайомих співає дифірамби моїй білості і пухнастості. Переважній більшості з них я при перших спробах співу кажу, що вони мене мало знають, і що насправді я противна баба. Майже всі вони наївно думають, що я банально напрошуюсь на компліменти. Через деякий час вони з подивом констатують, що я таки противна баба. Кожного разу себе питаюсь:"Чому б не сприйняти те, що тобі говорять, дослівно, не шукати в словах іншого змісту, не підозрювати співбесідницю у якихось жіночих прийомах, щоб потім не розчаровуватись жорстоко?"

Процитую tivasyka ці 11 слів і висновки з них окреслюють мою точку зору з цього питання. крапка? А думка була така: дружба между мужчиной и женщиной возможна… при определенной доле физического отвращения І хоча я з тівасиком погоджуюсь, проте крапку я б не ставила. Поставила б кому. Бо вважаю, що вона ще можлива після задоволеного фізичного потягу, несуттєво, чим був зумовлений. Інакше то не дружба, а таке собі намагання виглядати цілком цивілізованими людьми. Це досить важко, навіть при високому самоконтролі - гасити в собі фізичне бажання, а якщо воно сполучене з цікавістю як до особистості - то взагалі неможливо. Так виникає ненависть потрохи. )))

"Життя з ними сталось, час з ними стався..." Так відповідає господар маленького кафе випадковій клієнтці, котра розглядає колекцію ключів у банці на його прилавку і цікавиться їхніми власниками. Ключі, котрі залишають жінки і чоловіки з тих пар, котрі з тих чи інших причин не можуть чи не хочуть бути разом. Елізабет також прийшла залишити свої... Ми вчора направду відпочивали при перегляді чудового фільму, зовсім не новинки, що мене засмутило тільки з тієї причини, що не бачила його швидше. "Мої чорничні ночі" - фільм про стосунки, зазирає в душі і я б сказала, трохи вивертає нам наші власні. А ще хорошою рекомендацією може бути акторський склад - Нора Джонс, Наталі Портман, Джуд Лоу, Тім Рот. Прізвище режисера для мене абсолютно нове і я його не вимовлю. ) А ще - у цьому фільмі один з найгарніших поцілунків, котрі я бачила в кіно. )

... ці слова слухала моя мама протягом усіх тих років, коли ходила на батьківські збори у школу. Ніколи не сказали, що є таке, оце "більше". Де "більше" починається, принаймі. Чи, принаймі, я вже приступила ближче до "більшого". Пафосне "приступила" цілком на місці, бо тоді мені видавалось, що "більше" - то щось недосяжне, а люди вигадують. Бо моя неамбіційність аж ніяк більшого не прагнула. "Нас і здєсь нєплохо кормят..." Отож, про суб’єктивність. До чого, більшого, ми здатні? Наприклад, як люди. І знову власний приклад. Знову моя мама, в котрої, як "добрий день" була колись фраза:"Ти б могла мати кращого чоловіка". Якого "кращого"? (Згадується спортивна гра товаришів з НДР "Citius, altius, fortius") Аби мене більше любив і на руках носив? (гм) Може хтось любити більше, ніж йому вистачить душевних сил? Чи більше ненавидіти? Я не переймалась тим, поки жила досить безтурботно, читала Чосе...

Я сьогодні зачиталась історією третього рейху. Вірніше, почала історією НСДАП, і якось непомітно сковзла на своє, жіноче. Протягом декількох днів навесні 45го відійшли, доста безславно, з цього світу Муссоліні, Гітлер, Геббельс. Історичний хрестоматійний факт. Звернула увагу на фото їхніх подруг, коханок, дружин. Усі, Клара Петаччі, Ева Браун і Магда Геббельс - жінки неординарної краси, то ж їхнім партнерам не дивуюсь. Дивуюсь самим жінкам. Якщо вони всі були амбіційними - то чому саме так скеровували свої амбіції? Магда Геббельс, як відомо, була великою шанувальницею Гітлера, і казала вголос, що її місце - коло нього. Але ж під кінець війни настільки зачарованою вона не була. І Ева Браун не мусила виходити заміж за день до своєї смерті. А Клара Петаччі могла б пережити Муссоліні на багато років, якби не відмовилась його залишити. Любов? Що могло прив’язувати вельми цікавих, красивих, і досить освічених на той час жінок до чоловіків з кривавими іменами? Настільки, аби добровільно вибра...

Деякий час практикую власний метод рішення проблем різного сорту. Не впевнена, що не навіюю собі це, але здається, допомагає. Рішення полягає в тому, що стараюсь на проблему дивитись чоловічима очима. Швидше всього, результат не є стопроцентно чоловічим, але це мені не заважає. Суттєвим є процес. Результат є поєднанням жіночої креативності і чоловічої логіки. Власне, сама аплікація чоловічої логіки в жіночий спосіб мислення є креативність. ) А чого це ти, Анноун, фігньою страждаєш?" - скаже хтось. Але це не фігня. Світ належить чоловікам. така є правда, мене це якось не гризе, сприймаю, як є. Просто, якщо вже живемо у чоловічому світі, потрібно пристосовуватись. Вуса в мене від цього не виростуть, голос не згрубне. Боюсь одного - стану холоднішою і менш відвертою. Буду ображати пихатістю (хоча це не пихатість буде, а страх з того, що оточення зможе запідозрити в мені людські почуття). Парадокс полягає в тому, що я, прецінь, проповідую добре слово і відвертість, скільки себе пам’ят...

Дописую час від часу на один жіночий форум, де у великій пошанівці різного роду карми, віртуальні поцілунки та підвищення репутації. Тому, що я дописувачка лінива (та й не маю що написати про грудне годування чи вишивання), пишу вряди годи туди, де маю що сказати. Та й потрапила мені на очі тема про посудомийні машини. Відповіла на декілька питань... і вже зо три дні спостерігаю ріст авторитету. )))) Висновків декілька. 1) Людям нецікава твоя життєва позиція, якщо вона не стосується їх самих особисто. 2) Жінки не читають інструкцій (направду, я не є фахівцем з побутової техніки, і всю інформацію видобула з інструкції до моєї мийки). 3) Як це не сумно, жінки аніж би півгодини провели за читанням інструкції, краще будуть годину питатись у форумі, на котру кнопку тиснути (узагальнюю)...

...що більшість читачів мого блогу - чоловіки. А я сама переважно читаю саме чоловічі блоги. Спостерігаємо за світом протилежної статі? Чи просто підглядуємо? )

Отак дивились-дивились чоловіки, як вдосконалюють жінки власне тіло за допомогою різних типів бюстгальтерів... і захотілось спробувати також. А єдина частина тіла, котру можна підняти (за допомогою одягу) в них виявилась дупа. Тепер в жінок є wonderbra, а в чоловіків - wonderpants. Виробник, канадська фірма Bottom up дає їм можливість свою задню частину тіла моделювати за бажанням - в білизні є три зони, котрі можна "виповнювати" спеціальними вкладками. Половинки білизни відділені одна від одної хитромудрим шиттям так, що оптично створюється видимість "випрацюваного" мускулистого задку. ))) Ну аби того всього не здалось чоловікам мало, канадці вигадали технологію wonderjock. Спеціальні комірки заповнюються подібними вкладками... тільки спереду. Ех... добре мати досконалий третій розмір і чоловіка з дупою, котра не потребує wonderpants... ;) Джерело: The Sun