"Морда"
Не знаю чому, згадалась та історія вчора в ліжку, а я сьогодні цілий день "радуюсь як сумашедша". Виходила заміж моя найкраща подруга Іванка. Я була перша дружка. Але мова не про мене. Крім того, що я була найкраща подруга, ми до того ще й були сусідами. А в далекому 90-ому весілля робились з розмахом, двісті гостей було цілком нормальним, а тому запрошеними були і батьки. Так от, після вінчання, танців, "Гірко!", ітд. прийшов недільний ранок. Залишились тільки найближчі і друзі - допомогти. Жінки складали посуд і плєцки, чоловіки, рознісши столи, ще сиділи коло ковбаси і горілки. Тато молодої, дядя Ваня, вдавши доньку, мав настрій, жартував, чим заразив і мого тата. Щоб виразити сусіду особливу приязнь, Ярослав Миколайович (мій батько)взяв дядіваніного носа між пальці і легенько ним потрясаючи, приговорював:"Ах ти, морда..." Рука фрезерувальника, алкоголем позбавлена тонкого чуття, не відчувала різниці між сталевою болванкою і людським носом. На протязі т...