Сьогодні в Чехії свято - день чеської державності. Святкується з розмахом, по цілій країні, в кожному містечку відповідно до розмірів і стану міської казни.
До нашого міста приїхали атракціони - багато. Круті. Для всіх - і для дітей, і для дорослих. Були і лебеді, і автодром, батут з підйомником, і класичні човники, машинки, коники... І чудернацька центрифуга, з котрої люди виходили зелені, і надувний замок, і ще купа всякого. Діти були в захваті.
Я ні. Не люблю отаких масових гулянь - може тому, що заголосно. Але - себе мусимо приносити інколи в жертву )))
Моя сатисфакція прийшла аж на кінець. На кінці парку стояла класична карусель - з дерев"яними сидіннями на ланцах. Не кольорова, без неонових прожекторів, без фону в стилі техно - така собі, відстала від сучасних трендів розваги.
Для таких відсталих, як я ))) Точно така сама карусель стояла колись в кожному парку Радянського Союзу, коли мені було років... як моїм дітям. Заплативши приблизно два євро і прикривши повіки можна перенестись в часі, отримати порцію хорошого настрою, насолодитись тишею, відчути себе молодшою, спокійнішою...
неділя, 28 вересня 2008 р.
субота, 27 вересня 2008 р.
Асоціація
Я цю пісню дуже люблю, правда, більше в оригіналі, але в кліпі атмосфера, як у нас "вдома" з kochanie )))
My men )
Голосно, правда? Як My Life Білла Клінтона чи My Way Френка Сінатри ) Звичайно, у великих чоловіків і теми масштабніші, але на моєму шляху було багато чоловіків, котрі так чи інакше вплинули на моє життя, і масштаб їхнього впливу якось не годиться недооцінювати.
Тато... Від дитинства приклад, яким чоловік не має бути. Той, котрий і ніби поруч завжди був, і котрого бракувало завжди. Людина, з котрою про інтимне ніколи не говорили, але вистачить його слова, щоб я відчула його підтримку. Попри все, що між нами було в період мого (і його) дозрівання, я - татова доня.
Дід... Мудрість, інтелігенція, духовність. Ніколи не чула, щоб він підвищив голос. Мій еталон людини (не дотягну, хоч би тріснула).З полегшенням констатую, що мені перед ним нема за що соромитись, коли піднімаю очі в небо.
Екс номер один... Хм. Десь на стрийському форумі є вірш Оксани Забужко, де описується дружина "бувшого". От я коли бачу сучасну партнерку екса номер один, дуже радію, що я його бувша партнерка. Люди, котрі разом живуть, починають собі бути подібними. У них це підтверджується. "Блізнєци-братья", тільки вона старший брат. ))) (Фуй, я зла і злорадна )Екс номер один на мене ніяк не вплинув, чи я на нього - не знаю, але на зустрічі однокласників (а він мій однокласник) перед присутніми заявив, що вдячний за кожну хвилину зі мною.
От шкода тільки, що в житті ми вдячні комусь, хто цього не хоче, і за те, про що він і не підозрював.
Екс номер два... Романтичний хлопець. Богем, можна сказать. Був. Неформальність задушили політичні катаклізми і побут. А шкода. Порядна людина. На відміну від першого екс я була до нього щиро закохана. Залишала я його з сумом і щиро бажаю йому щастя - в особистому житті. Хоча мама Люба (його мама, котру я називаю мамою до сих пір) каже, що кращої невістки в неї вже не буде.
Мольфар... Ой, надовго. Величезний вплив. Коло нього я стала жінкою. Перша жіноча любов. Введення в еротику і секс. Введення в чоловічу психологію. Тренування (моїх) витримки і психіки. Але по воду ходиться так довго, поки вухо в глечика не обірветься. Коли ми познайомились в мене тремтіли коліна. Коли я його залишала, в нього тремтіли руки. Зустрічаємось раз в рік, вже десять років. Кожного разу скаже якусь пам"ятну фразу. Цього року на питання, як він міг мене колись відпустити, відповів - таку ні відпустити, ні втримати....
Екс номер три. Без трьох крапочок. Якщо колись будуть знімати рімейк "Війни Роуз" я можу написати сценарій. Гарантовано буде найкращий. Будуть і комічні моменти, типу "Гутталаксу" в зупі (дешево, але розрядка і хороший настрій забезпечено) Тип, після котрого в мене залишився рецепт на піврічний курс антидепресантів. Мачо. За час нашого спільного життя з симпатичного мускулистого верхолаза перетворився в асексуальне створіння з ПМЖ на дивані і відсутністю яких-небудь інтересів, крім пива і себе самого. Що не доробив мольфар в плані виховання мого терпіння і стійкості - доробив він. "Що нас не згубить, зробить нас сильнішими".
Син... Банальна фраза - мій найголовніший, найважливіший чоловік в моєму житті. Хоча б тому, що я відповідальна за те, яким він буде. Звичайно, готуюсь і до розчарування, що не всі мої мамині амбіції будуть втілені. Більше не маю що сказати - просто нема слів. Це моя дитина.
Kochanie... Моя любов, біль, радість, печаль, моя війна - і з самою собою, зі світом в мені і навкруги. Чоловік, котрий зазирнув мені у серце найдалі, котрий мене відчуває, єдиний, котрий не хоче мене переробляти. Той, котрому я дала найбільше себе, від котрого я хочу найбільше його.
І цей список я вже не хочу поповнювати...
Тато... Від дитинства приклад, яким чоловік не має бути. Той, котрий і ніби поруч завжди був, і котрого бракувало завжди. Людина, з котрою про інтимне ніколи не говорили, але вистачить його слова, щоб я відчула його підтримку. Попри все, що між нами було в період мого (і його) дозрівання, я - татова доня.
Дід... Мудрість, інтелігенція, духовність. Ніколи не чула, щоб він підвищив голос. Мій еталон людини (не дотягну, хоч би тріснула).З полегшенням констатую, що мені перед ним нема за що соромитись, коли піднімаю очі в небо.
Екс номер один... Хм. Десь на стрийському форумі є вірш Оксани Забужко, де описується дружина "бувшого". От я коли бачу сучасну партнерку екса номер один, дуже радію, що я його бувша партнерка. Люди, котрі разом живуть, починають собі бути подібними. У них це підтверджується. "Блізнєци-братья", тільки вона старший брат. ))) (Фуй, я зла і злорадна )Екс номер один на мене ніяк не вплинув, чи я на нього - не знаю, але на зустрічі однокласників (а він мій однокласник) перед присутніми заявив, що вдячний за кожну хвилину зі мною.
От шкода тільки, що в житті ми вдячні комусь, хто цього не хоче, і за те, про що він і не підозрював.
Екс номер два... Романтичний хлопець. Богем, можна сказать. Був. Неформальність задушили політичні катаклізми і побут. А шкода. Порядна людина. На відміну від першого екс я була до нього щиро закохана. Залишала я його з сумом і щиро бажаю йому щастя - в особистому житті. Хоча мама Люба (його мама, котру я називаю мамою до сих пір) каже, що кращої невістки в неї вже не буде.
Мольфар... Ой, надовго. Величезний вплив. Коло нього я стала жінкою. Перша жіноча любов. Введення в еротику і секс. Введення в чоловічу психологію. Тренування (моїх) витримки і психіки. Але по воду ходиться так довго, поки вухо в глечика не обірветься. Коли ми познайомились в мене тремтіли коліна. Коли я його залишала, в нього тремтіли руки. Зустрічаємось раз в рік, вже десять років. Кожного разу скаже якусь пам"ятну фразу. Цього року на питання, як він міг мене колись відпустити, відповів - таку ні відпустити, ні втримати....
Екс номер три. Без трьох крапочок. Якщо колись будуть знімати рімейк "Війни Роуз" я можу написати сценарій. Гарантовано буде найкращий. Будуть і комічні моменти, типу "Гутталаксу" в зупі (дешево, але розрядка і хороший настрій забезпечено) Тип, після котрого в мене залишився рецепт на піврічний курс антидепресантів. Мачо. За час нашого спільного життя з симпатичного мускулистого верхолаза перетворився в асексуальне створіння з ПМЖ на дивані і відсутністю яких-небудь інтересів, крім пива і себе самого. Що не доробив мольфар в плані виховання мого терпіння і стійкості - доробив він. "Що нас не згубить, зробить нас сильнішими".
Син... Банальна фраза - мій найголовніший, найважливіший чоловік в моєму житті. Хоча б тому, що я відповідальна за те, яким він буде. Звичайно, готуюсь і до розчарування, що не всі мої мамині амбіції будуть втілені. Більше не маю що сказати - просто нема слів. Це моя дитина.
Kochanie... Моя любов, біль, радість, печаль, моя війна - і з самою собою, зі світом в мені і навкруги. Чоловік, котрий зазирнув мені у серце найдалі, котрий мене відчуває, єдиний, котрий не хоче мене переробляти. Той, котрому я дала найбільше себе, від котрого я хочу найбільше його.
І цей список я вже не хочу поповнювати...
середа, 24 вересня 2008 р.
Хтось 2
Я його, мабуть, ніколи не забуду, милого Хтося... І зрозуміти не можу, чим він мені так дався. Відвертістю?
Мало хто відважується (мало хто дотепер відважився)розказати про себе щось настільки інтимне - навіть як гість. А те, що це - чоловік, тільки зменшує цю імовірність.
Я йому сьогодні написала. "Йому". В лапках, бо у форумі. А куди ж ще? Та й чому в лапках... Йому ж, прецінь. Нікому іншому. Чомусь сподівалась, що він все ще ходить в гості, читає форум...
Тільки у чоловіків все, мабуть, інакше, ніж у жінок. Не мають потреби, бажання, звички говорити відкрито і відверто про свої почуття і відчуття. Навіть з друзями (чи подругами).
Шкода. А я б йому розказала про свої сумніви. Про свою боротьбу і "лікування". Про те, як не хотіла ні боротись, ні лікуватись. Про мою перемогу (і над собою також). А також про те, що я не вилікувалась, але, здається, вже здобула імунітет.
І про те, що не жалкую.
Мало хто відважується (мало хто дотепер відважився)розказати про себе щось настільки інтимне - навіть як гість. А те, що це - чоловік, тільки зменшує цю імовірність.
Я йому сьогодні написала. "Йому". В лапках, бо у форумі. А куди ж ще? Та й чому в лапках... Йому ж, прецінь. Нікому іншому. Чомусь сподівалась, що він все ще ходить в гості, читає форум...
Тільки у чоловіків все, мабуть, інакше, ніж у жінок. Не мають потреби, бажання, звички говорити відкрито і відверто про свої почуття і відчуття. Навіть з друзями (чи подругами).
Шкода. А я б йому розказала про свої сумніви. Про свою боротьбу і "лікування". Про те, як не хотіла ні боротись, ні лікуватись. Про мою перемогу (і над собою також). А також про те, що я не вилікувалась, але, здається, вже здобула імунітет.
І про те, що не жалкую.
Ще раз Фрідя
Мабуть з цього блогу буде фотогалерея моїх коханих, але що ж... Настрій в мене зараз такий - мабуть трохи осінньої меланхолії, трохи ностальгії... і трохи надій )))
Люблю цю фотку. І ту особу, що на ній )
вівторок, 23 вересня 2008 р.
Доня
Так мало слів в такій великій пісні
Із безлічі мелодій, серцю близьких...
Рядки з вірша, що я колись написала для мами... колись, коли мені було стільки, як зараз доні. Зараз цей вірш може стосуватись і її...
Підписатися на:
Дописи (Atom)
