Було і буде

Сьогодні в Чехії свято - день чеської державності. Святкується з розмахом, по цілій країні, в кожному містечку відповідно до розмірів і стану міської казни. До нашого міста приїхали атракціони - багато. Круті. Для всіх - і для дітей, і для дорослих. Були і лебеді, і автодром, батут з підйомником, і класичні човники, машинки, коники... І чудернацька центрифуга, з котрої люди виходили зелені, і надувний замок, і ще купа всякого. Діти були в захваті. Я ні. Не люблю отаких масових гулянь - може тому, що заголосно. Але - себе мусимо приносити інколи в жертву ))) Моя сатисфакція прийшла аж на кінець. На кінці парку стояла класична карусель - з дерев"яними сидіннями на ланцах. Не кольорова, без неонових прожекторів, без фону в стилі техно - така собі, відстала від сучасних трендів розваги. Для таких відсталих, як я ))) Точно така сама карусель стояла колись в кожному парку Радянського Союзу, коли мені було років... як моїм дітям. Заплативши приблизно два євро і прикривши повіки можна пер...

Я цю пісню дуже люблю, правда, більше в оригіналі, але в кліпі атмосфера, як у нас "вдома" з kochanie )))

Голосно, правда? Як My Life Білла Клінтона чи My Way Френка Сінатри ) Звичайно, у великих чоловіків і теми масштабніші, але на моєму шляху було багато чоловіків, котрі так чи інакше вплинули на моє життя, і масштаб їхнього впливу якось не годиться недооцінювати. Тато... Від дитинства приклад, яким чоловік не має бути. Той, котрий і ніби поруч завжди був, і котрого бракувало завжди. Людина, з котрою про інтимне ніколи не говорили, але вистачить його слова, щоб я відчула його підтримку. Попри все, що між нами було в період мого (і його) дозрівання, я - татова доня. Дід... Мудрість, інтелігенція, духовність. Ніколи не чула, щоб він підвищив голос. Мій еталон людини (не дотягну, хоч би тріснула).З полегшенням констатую, що мені перед ним нема за що соромитись, коли піднімаю очі в небо. Екс номер один... Хм. Десь на стрийському форумі є вірш Оксани Забужко, де описується дружина "бувшого". От я коли бачу сучасну партнерку екса номер один, дуже радію, що я його бувша партнерка. Люд...

Я його, мабуть, ніколи не забуду, милого Хтося... І зрозуміти не можу, чим він мені так дався. Відвертістю? Мало хто відважується (мало хто дотепер відважився)розказати про себе щось настільки інтимне - навіть як гість. А те, що це - чоловік, тільки зменшує цю імовірність. Я йому сьогодні написала. "Йому". В лапках, бо у форумі. А куди ж ще? Та й чому в лапках... Йому ж, прецінь. Нікому іншому. Чомусь сподівалась, що він все ще ходить в гості, читає форум... Тільки у чоловіків все, мабуть, інакше, ніж у жінок. Не мають потреби, бажання, звички говорити відкрито і відверто про свої почуття і відчуття. Навіть з друзями (чи подругами). Шкода. А я б йому розказала про свої сумніви. Про свою боротьбу і "лікування". Про те, як не хотіла ні боротись, ні лікуватись. Про мою перемогу (і над собою також). А також про те, що я не вилікувалась, але, здається, вже здобула імунітет. І про те, що не жалкую.

Так сплять Дан з Луцкою )))

Мабуть з цього блогу буде фотогалерея моїх коханих, але що ж... Настрій в мене зараз такий - мабуть трохи осінньої меланхолії, трохи ностальгії... і трохи надій ))) Люблю цю фотку. І ту особу, що на ній )

Так мало слів в такій великій пісні Із безлічі мелодій, серцю близьких... Рядки з вірша, що я колись написала для мами... колись, коли мені було стільки, як зараз доні. Зараз цей вірш може стосуватись і її...