Публікації

Він писав мені гарні листи

 Я не пам’ятаю, коли саме це почалося. Не було жодного чіткого моменту, ні першого слова, ні першого сигналу, що щось змінилося. Просто одного разу я відкрила повідомлення і раптом зрозуміла: він пише не так, як усі. Його фрази не поспішали. Вони торкалися. Ніби він знав, де саме в мені проходить ця тонка межа між звичайним і небезпечним. Я читала його вранці, ще напівсонна, і відчувала, як тіло прокидається не від кави. Вдень між справами, і тоді світ ставав трохи розмитим, ніби хтось ледь провів пальцями по його контурах. Увечері повільно, розтягуючи кожне слово, як паузу, яку не хочеться завершувати. Він писав прямо. Спокійно. Точно. Так, ніби між словами вже не потрібно ховатися. І саме тому це було сильніше. Кожен рядок лягав не в пам’ять, глибше. Туди, де бажання не формулюються словами. Він не залишав простору для домислів. Він називав речі так, як їх відчуває тіло, коли його перестають контролювати. І від цього всередині ставало тихо. І надто ясно. Це не була гра. Це був ст...
Дописати коментар
Докладніше

Наша подорож кудись, або не включено нічого

Зображення
Відразу кажу - якщо ви шукаєте опис хороших готелів, то тут їх не буде. Не буде ні хороших, ні поганих - не буде ніяких. Готелі, або взагалі проживання - це був пункт, на котрий ми постійно натикались з Шуміком при плануванні подорожі. При чому планування як такого не було також - ми постійно (а працюємо поруч) обговорюємо, куди б нам хотілось поїхати, що б ми хотіли побачити, при чому Роман постійно говорить про гори, а я про море. І вже два роки ми говоримо про Фару  - тому, що ми бачили гарні картинки пляжів Альгарве в інтернеті,  :) і тому, що ми хочемо побачити океан. Причина, чому ми про Фару два роки тільки говоримо - відстань. А що про неї говорити, спитаєтесь ви. Сідаєте в літак і летите. А ні. Справа в тому, що ми любимо споглядати, і три тисячі кілометрів це не причина, через яку ми сядемо в літак і полетимо валятись на пляжі. А як же оте все, що можна побачити по дорозі, тим більше, що за кермом ми любимо сидіти обидва. Оті три тисячі кілометрів вимагають часу....
Дописати коментар
Докладніше

Кульчики

"... і кульчики носиш, які вона тобі подарувала"- каже мені чоловік, затягуючи штори, поки я вмощуюсь в подушки. "Подаруй мені також, я їх також буду носити" - відповідаю, і починаю либитись, як либиться мій син, коли я справедливо підозрюю його в крадіжці цукерок. "А що я маю думати, що там у вас?""- А ти не думай, дружба у нас", кажу я і либлюсь ще більше. "Та ти казала, що жіночої дружби не існує". "Ніде не існує, а в нас існує, - кажу - ми, по-перше, вийнятки, по-друге, ми мудрі і дорослі жінки". "Ага", каже коханий, "бачив я вас, які ви дорослі і мудрі. А коли шкіришся в скайп, то ніхто не повірить ні в перше, ні в друге. І взагалі, звідки ти знаєш, що в Уляни файна і м'яка дупа?" " - Ну бо вона йшла перед мною по сходах, а я її попхала". "Ех", каже Ромасик, "і все одно я тебе люблю". От так. Все одно )
1 коментар
Докладніше

Про зачарування і розчаровування

... або ж про людей. Сьогодні за ліпкою пельменів (простіть за сію москальську страву), вже не знаю чому (швидше всього за звичкою проводити самоаналіз на кухні) я дійшла думки, що найбільше поважаю людей, у котрих не довелось розчаруватись. І люблю також. Чи люблю, а потім поважаю? Може бути й так, що хтось з тих, хто оце буде читати, скаже:"Пф.Та хто ти така, аби я старався(лась) тебе не розчаровувати?" Правда. Ніхто. Але я не про догоджання мені, але про той стержень, що є в людині. Про те, що не дивлячись ні на що, на жодні обставини, людина не змінилась в поглядах чи поведінці. Обставини - це, наприклад, той час, котрий іде :) Знаєте, як в сім'ї двадцять років після весілля всі вже розслаблені такі, бігуді-витягнуті спортивні-воначиститьзубивінвтойчассидитьнаунітазі, і нікому нічого не заважає. Або в дружніх стосунках, коли сто років знайомі, і ніби не обов'язково вже слова дотримувати. Так от, я перебирала людей, котрих я люблю і поважаю, поважаю і люблю.....
4 коментарі
Докладніше

Fleur de lys

Зображення
Мені ще не дійшло. Зате Роман вже каже комусь там в слухавку:"Був у внучки". :)
1 коментар
Докладніше

...

Зображення
1 коментар
Докладніше

Edge

Ще трохи, і нові знайомі мене будуть питати, чи я не перефарбована блондинка. Мої розсіяність та склероз безмежні. Захотіла додати до своїх активів :) такий прадавній виналязок, як нагадування. Полізла в гугл. Знайшла щось про календар і нотатки, знайшла можливість додати до своїх календарів інші цікаві календарі. Додала єврейський. Годину читала про Песах, Cпати пішла без встановлення нагадування. Привіт, Альцгаймер. Лецитин вже, як мертвому припарка. Недавно згадувала, як я радила Ульмошці писати блог про своє лікування, і подумала, чи не писати про своє. Перелопативши інтернет в пошуках якогось лікування причин, не признаків, не знайшовши ніяких відповідей, подумала, чи не  описувати просто свої спостереження - а може, комусь треба буде. А потім згадала про свого Альцгаймера, і подумала, що цей блог занадто швидко би почав виглядати, як щоденник деграданта. Так що послухаюсь я Ульмошки. "Більше сну і сексу", сказала мені недавно. Зец ол. Але де на них вз...
Дописати коментар
Докладніше