"В нашої Олі сильний характер"...

... казала про мене дорога родина скільки себе пам'ятаю. Я ще не знала тоді, що таке сильний характер. От що я скаржитись не вміла - це так. Чи не було кому скаржитись... вічно закопана в книжках дівчинка шукала в них поради й розради.

"Хтось мусить бути сильним" - казала мені мама, коли я спробувала поскаржитись на те, що мені інколи не вистачає сил вирішувати не мої проблеми.

"Ти така безсердечна стала, Оля" - почула я від неї, коли у відповідь на історію сусіда, котрий дзвонить жінці зі Сходу і розказує, що йому нема що їсти сказала, що мав би сидіти коло жінки такий воїн.

Я справді вважаю, що чоловік, котрий йде на війну, не мав би дзвонити дружині і скаржитись на незручності. Не знаю, чи черствість це, але я усвідомлюю, що не кожний відважиться йти на війну. Але якщо пішов - будь воїном.

Я вже не хочу бути воїном. Я повоювала за своє життя досить, я виграла чимало маленьких і великих битв і воєн. Були й поразки, але це мій досвід. А інколи й мікроінсульти.

"Кто мало видел - много плачет" - каже героїня моєї улюбленої п'єси Лопе де Вега. Від цього не дітись вже нікуди, плакати я не почну, але хочеться, аби хтось інколи просто зрозумів, відчув без слів, що сила характеру буває важким тягарем на серці.

писи. Ні, в мене не ПМС. Так, чекаю, поки телефон зарядиться перед наступною битвою.

Матриця навколо нас, матриця в нас...

... ми в матриці.

Роман в індизайні знайшов можливість створення QR коду, і я вирішила перевірити чи працює. Він написав щось там, а я телефоном зчитала. "Я знайшов якийсь код" -  сказав мені телефон. "Оля плюс Роман".

Не смійтесь, але то для мене містика. )

Я пригадала собі відому історію з 80-их про сім'ю відлюдників Ликових десь з Сибіру, котрі від сорокових жили в абсолютній самоті без цивілізації. "Скло, а мнеться" - здивовано казав хтось з них, тримаючи в руках целофан...

А я ніби і не в Сибіру, а така далека. Ну й чорт з ним.