Так іде час )

Всі батьки (я думаю, всі) цілують дітей на добраніч. Цілую і я. Цілувала.

Якось непомітно вони стали приходити до нас у спальню і цілувати мене. І навіть не знаю, як це сталось. Але мені приємно.

Dermatographic urticaria

Тепер, коли в мене під рукою не буде шматка паперу, я можу записати інформацію на собі. Пальцем.

Хворіти чимось незвичним - незвично й дивно.

А взагалі, коли з людиною стається щось приємне, вона ніколи не задумується - за що це? Це для нас якось природньо, ми вважаємо, що ми цього заслужили. Зате коли з нами трапляються речі менш приємні, ми задаємо собі питання - чому саме я?

Треба переосмислити, мабуть, свій стиль життя.

І менше посміхатись, коли не смішно.

Suspense

Бувають дні, коли фізичний стан відповідає душевному. Або навпаки.

Якщо додати до цього відчуття, що ти спостерігаєш за своїм тілом, як в кіно, і те, що бачиш, не зовсім подобається, до усіх відчуттів додається тонка біль врізаного пальця... тільки де болить - не знаєш. І нема сил. Ні фізичних, ні душевних.

І поруч нема нікого сильнішого за тебе.

І не допоможе ніхто.

І над поверхнею тримає тільки одинокий смайлик в чаті, людини, від котрої цього не чекаєш.

А чи завжди наші очікування збігаються з реальністю?