Просто думка вголос
Отаке в голову мимольотом прийшло. Що, якби ми, одного разу закохавшись просто продовжували кохати, не дбаючи на власні амбіції, не стараючись доказати їм і собі, що ми розумніші, не переконуючи головне самі себе, що ми кращі? Просто пам"ятати, як ми старались колись зробити кохані очі щасливими і продовжувати це робити?
Просто кохати...
Просто кохати...
Тоді би кохання було вічним...першим і останнім...єдиним.Трохи нереально,але хто з нас,хоть раз в житті,не мав такого бажання...?
ВідповістиВидалитиЩоб так кохати, ми б мали бути ідеальними, безгрішними, майже богами...
ВідповістиВидалити