Смажене курча, життя онлайн і решта дурниць. :)

Нещодавно з подачі Ульмошки переглянули ми фільм "Джулі і Джуліа". Фільм так собі, для пивного п'ятничного вечора. Меріл Стріп, можна сказати, спасла своєю грою.

Для тих, хто не бачив - спитайтесь у вікі, про що сам фільм, бо мова не про нього, а про задум його героїні, котра поставила за мету приготувати усіх 500 з чимось рецептів відомої кухарки рівно за рік і описати процесс приготування у блозі.

Для чого - я так і не зрозуміла. Ні, там йдеться щось про втрачене покоління і неуспіхи героїні у професійному житті, але як мали вилікуватись оті неуспіхи - до сих пір не розумію. Зрештою, це також несуттєво.

Мене зацікавило, як можна примусити себе писати в блог кожного дня. Не просто писати, я знаю, що є люди з багатим внутрішнім світом (до речі, існують люди з багатим зовнішнім світом, хі?), але описувати процес приготування їжі. "Я взяла це чудове курча і тонким гострим ножем розсікла його увздовж хребта ітд." Брр.

Чесно кажучи, я пишу це тому, що мене відвідала думка - про що б могла писати я? Кожного дня. Так, аби усі читачі були свідками чогось, що відбувається у моєму житті, учасниками процесу, так сказати.

Думала-думала, і надумала. Я б могла писати про процес худання. Проблема цілого мого життя (правда, так кажуть інші люди, не я) - зайва вага. Було б неправдою, якби я стверджувала, що мені ніколи не хотілось одягнути чогось, чого на мою поставу, вірніше на відсутність моєї постави, не шиють. Але радість з хорошої їжі завжди це бажання перемагала. Крім того, я страшенно недисциплінована щодо своїх слабощів. Я безхарактерна і не маю сили волі, коли бачу свинське печене коліно з хріном і гальбою холодного пива. Не хочеться мені коротенької сукні від Діора в той момент.

А так - писала б в блог про всі ті коліна, пива, картоплю фрі з відбивними, зупки харчо і гуляші, замість овочевих салатів, а читачі би мене встидали і писали:"Ну от, знову, віддалась зловживанню, вчора не написала, мабуть знову тріскала вафлі під ковдрою." А я б може хоч трохи задумувалась над своїм нездоровим способом життя, і стримувала руку в момент, коли вона тягнеться в напрямку до холодильника.

Признаюсь - не здатна я на такі жертви.

П.С. Коханий чоловік заглянув через плече і констатував:"О, Оля щось бложить? А про мене щось є?" Отримавши негативну відповідь, напівдокірливо буркнув:"Про мене вже зовсім нічого останнім часом". Так от, мій дорогий, я Тебе все ще люблю. Обіцяю в суботу вареники! :)

Подібні дописи: