пʼятниця, 18 січня 2013 р.

Я знову тут :)

Не буду приховувати, що використовую цей блог, аби відслідковувати зміни у моєму житті (як спливає час). Скажете, що судячи з попередніх записів я все ще сама вдома? )

Ні, я не сама. Мене здолала думка, що опис ще п'яти днів самотності не вартує витраченого часу. От все, що сталось опісля, вартувало б описати... але лінь людська вічна, а часом і всесильна. Хоча я, як ніколи, мала дуже багато слів для цього блоґу.

Отже.

Танцюристкою танґо я не стала. Якось було не до того. Пишу з жалістю, але без суму, без отого дитячого суму, коли дитині не куплять обіцяну цукерку. Думаю, я отримала більше, ніж цукерку.

Попри те, що я, здається, стала на щаблинку вище, я не можу сказати, що я собою задоволена. Почуття, що я займаюсь не тим, що треба, не зникає. Усвідомлюю, що часу (а він спливає), стає менше. А я все більше ціную те, що маю. Тих, хто коло мене. Тих, хто мене хоче бачити хоча б інколи. Тих, кому роблю сніданок. )

Цього року я почала особливо цінувати будні.

Цього року в моїй Ликері прокинувся підліток. ) І вона зайняла почесне 48ме місце на логічній олімпіаді в республіці, увійшовши до 5% найкращих. Мартин успішно бореться з шиплячими. Юля... хтось мені казав, що в мене вже тільки двоє дітей. )

Я все ще люблю свого чоловіка. ) 

Хоча сьогодні вже 18те, спало на думку дати собі якусь традиційну новорічну обіцянку. Пообіцяти собі зхуднути, чи що? ) Козя, що ти щодо цього? )

І на завершення всім пісенька, яка крутиться сьогодні в моїй голові. )



Подібні дописи:



3 коментарі:

Tango Dancer сказав...

По-перше, я за тобою скучила! І не тільки тому що тебе вже багато днів нема в неті, а й тому, що вже забула коли мала годину часу яку можна було нероздільно приділити розмові з тобою... сижіти і клацати все що на душі, в голові, в новинах, в планах... А час втікає від нас і з'являється страх, що губимося...
Давай худнути разом!?

un known сказав...

Улясику мій дорогий,

ти не мусиш думати, що ми губимось. Ми не губимось, ми ростемо, і у нас є свої дорослі клопоти (як відівчити дитину від дурничка, наприклад). :) І я впевнена, що ми не загубимось ніколи, принаймі я постараюсь тебе, віртуальну мою сестричку, не загубити.

Після цього абзацу відчуваю себе, ніби мені 15 і я клянусь у вічній дівчачій дружбі. :) Хоча в 15 я такого не писала.

Тим не менше, я скучила за тобою також.

Худнути разом добра ідея. У Вас єсть план, містер Фікс? )

Гостя сказав...

:)

Дописати коментар