Останніми днями пропадаю в Поетичних Майстернях. Якби читала книги, це б називалось "лежу в книжках", але в даному випадку це трохи не так. Я там справді пропадаю, навіть інколи маю відчуття, що справді знаходжусь в якійсь будові, і люди, з котрими розмовляю, є поруч, не десь на іншому боці планети, перед монітором. Інколи дуже важко вийти, особливо коли зачитаєшся до поезій тобі близьких стилем написання і мірою сприйняття світу, ситуацій і оточення.
Майстерні - дуже вдала назва. Крім того, що там публікуються справді гідні твори, є ще там майстри слова, котрі завжди підкажуть, як гарніше вбрати думку в рими, при тому надавши віршу досконалої форми. Звичайно, не обходиться без критики, але тут вже мова йде про здатність кожного цю критику сприйняти. І я, нарешті, за довший час знову вчусь. Згадую теорію літератури, і дивуючись, переконуюсь, що правила не обмежують віршування і не втискують його в рамки теорії. Ніколи не думала, що можу написати вірша "на тему", а виявилось - можу. І за оцінками редакторів, мій найкращий вірш написаний саме в Майстернях (хоча мене це трохи засмучує, бо я його таким не вважаю)
А між лекціями редакторів нарід в Майстернях відверто бавиться. Коментарі не мусять бути сухими, виключно стосовно поезій, оффтопи нікого не обурюють :) Знаходжу друзів і однодумців, особливо тішить коли в аську стукає людина,про знайомство з котрою ще зовсім недавно і думати не могла. Ну й звичайно, Зеньо... :)
1 коментарі:
Рада, що ти знову пишеш. Вболіваю за тебе "за парканом" майстерень.
Зеньо... Серйозний писок (бажано навскіс):-)
Дописати коментар