День видався чудовим. До замку ми йшли рівно годину - але над Влтавою гарно, шурхотіло сухе листя, світило сонечко.
Біля входу в замок нас зустріли Миколай, ангели і чорт (тут їх можна побачити від початку Адвенту, а Миколай ходить 6го грудня. До речі, в Чехії Миколай носить дітям тільки солодощі і фрукти, а от подарунки носить дітям Ісусик, на Різдво). Мартін, мабуть тому, що має нечисте сумління, сховався за мамину спідницю (аби чорт не забрав). Луцка заспівала "Біля Фрідку стежинка" (Фрідек - місто недалеко від Фріді і назване на її честь ))) (жартую), заслужила цукерок, а Мартін дивився на чорта вовком. Ангел довго просив розказати віршик, чи бодай сказати, як він називається - Мартін відмовлявся комунікувати. "То ти такий чортик?" - питався Ангел, на що Луцінка сказала - "Звати його Мартін Ангел", і зняла шапку. Ангел з крилами і Ангел Мартін, як з"ясували глядачі цієї сценки, мали абсолютно однакове блонд волосся, з льоками. (Ангел паруку, Мартін Ангел - своє) ))
Так виглядає подвір'я замку. Кожна дитина отримує при вході паперову прикрасу на ялинку з своїм ім'ям. Ялиночки стоять по всій території замку, і дитина може допомогти прикрасити ту, яка їй сподобалась.
Взагалі, Різдв'яні Майстерні - це щось як торги, де може кожний під керівництвом майстра виготовити сам те, що йому сподобалось і заплативши за матеріал віднести додому. Виготовляються не тільки прикраси на ялинку, але й маленькі вітражі, ляльки, папір для привітань і декорацій (це мені сподобалось найбільше). Також можна прикрасити власноручно і власним мотивом футболку чи посуд, замаринувати сир в залежності від преференцій власних смакових рецепторів.
За столиками можна випити гарячого чаю, пуншу, ґроґу. Є спеціаліти - гаряча медовина (медовий лікер з корицею чи мигдалем), або запечений чай. Хто любить фруктові чаї - справжній делікатес. На холодному повітрі смакує супер. А до того - чеські колачі або старочеське трдло, солодке печиво, печеться на очах у замовника. Міцний алкоголь не продається. Примітка - ніде нема смітників, але ніде не валяються порожні пластикові келішки. Все відразу прибирається зі столу паном в костюмі слуги з 18 століття, через плече висить кошик з лози.
Коли буваю в замку, завжди йду на екскурсію - екпозиція постійно поновлюється, а тепер змінювалась повністю. В зв'язку з тим, що нащадкам родини Лобковіц, котрій належить замок Нелагозевес, повернули Лобковицький палац в Празі. Прага є Прага. Отже, туди переїхала і Луцкою улюблена "Інфанта Маргарита Терезія" Веласкеса, і найбільша в Європі збірка іспанських портретів, котру люблю я. Також з Нелагозевсу відвезли справжні скарби - наприклад, роудницьку бібліотеку цього роду (була колись розташована в замку Роудніце), була повернута родині Лобковіц в 1992му році. Нараховує 65 тисяч примірників, а серед її перел - молитовник з 10го століття, латинкою.
Я завелась ))) Знала, що так буде. Завжди, коли мова йде про Нелагозевес чи рід Лобковіц, ледве стримуюсь. Це мій перший замок, в котрому я була в Чехії, і мабуть, перше місце, де я торкнулась історії. Це заразне. І це особливе відчуття, коли перебуваєш в тісній близькості з історією - і можна сказати, сивою. Або коли 10 сантиметрів від тебе твір Майстра.Я колись сказала, дивлячись на портрет одної з княгинь - "От хотіла б я так жити, отакий одяг носити...", на що кураторка відповіла, піднявши на мене очі:"І воші ганяти в оцій копиці drbatkem, чи митись з джбанків?" І щось в мене охота зникла ))) Дрбатко - це така паличка, котра засувалась у волосся, аби почіхатись, не порушивши зачіску, котра інколи була у висоту півметра...
Екскурсоводи таких зачісок не носять, але плаття у всіх - відповідної доби. Дівчатка заглядались.
Повертались ми пізно, діти були змучені, але задоволені. Хоча в Мартіна було все-одно найбільше враження - поїзд ))) (Коло Дворжакової стежки веде колія). А я, прийшовши додому, взялась порпати в неті про зміни в депозитаріях на лобковіцьких замках )
Якщо потраплю на різдвяний концерт в Рицарському залі - напишу ще про нього. А взагалі, там стільки розказувати...
