І я колись була блондинкою...
Як добре, що мене бачило дуже мало знайомих (з тих, хто знає мене, шатенкою) )))
Кокон
Кокон - це я. А під баритон Олега Скрипки з мене вилізає новоспечена емігрантка. З великим запізненням, однак невідворотно. Ніколи себе не вважала емігранткою. З різних причин - з частих візитів в Україну, з безперервного спілкування з співвітчизниками, читання українських книжок і слухання радіостанції рідного міста ... і навіть з постійної присутності в холодильнику української ковбаси. Аж до недавнього часу. Я почала дивитись на наш нарід трохи іншими очами, відсторонено. І трохи з нерозумінням. І безмірно рада, що є ше вдома люди, котрі це нерозуміння розуміють. Та зовсім мене не тішить, що кожне зауваження, висказане мною, переважною більшістю сприймається з роздратуванням. "От ви собі там сидите, в теплі і достатку, і нічого пхатись до нашого смороду й болота". Комплекс? Звідки стільки злості?
Та чудові ви, яко блондинка і яко брунетка. Колір внутрінній стан не змінює, надіюсь. :)
ВідповістиВидалитиНе знаю, Марусю, але я мала страх, що може, тому й змінила потому "масть" на свою "original". :)
ВідповістиВидалитикаштанове ліпше, але я напевно помиляюся :)
ВідповістиВидалитиНе помиляєтесь. )
ВідповістиВидалити