вівторок, 25 листопада 2008 р.

Молитва про мудрість

Два дні читаю біографію Великого Митрополита Андрія Шептицького, про його діяльність, переглядаю його твори (кажу "переглядаю", бо відчуваю, що мій мозок просто нездатний осягнути все те, про що думала ця велика людина).

Другий день тримаю окремо відкритою у закладках митрополитову Молитву про мудрість. Повертаюсь і перечитую, бо справила на мене величезне враження. Приведу тут уривок...

"...Дай мені мудрість щирого і простого наміру, мудрість простоти, мудрість щирості; хай серце моє до Тебе звертається і Тебе в цілому життю в усім шукає. Дай мені мудрість послуху, послуху Твоєму законові, Твоїй Церкві; дай мені мудрість убожества, хай ніколи не оцінюю дібр інакше, як за їх дійсною вартістю; дай мені мудрість чистоти - відповідно до мого стану або покликання; дай мені мудрість терпеливості, мудрість покори, мудрість веселості й поваги, мудрість Господнього страху, мудрість правдомовності і добрих діл; хай буду терпеливим без найменшого роптання, покірним без найменшого удавання, веселим без надмірного сміху, поважним без суворості; нехай боюся Тебе без покус розпуки; нехай буду правдомовним без тіни двоязичності; нехай мої добрі діла будуть свобідні від уподобання в собі; дай мені мудрість - ближніх у потребі напоминати без видвигання себе; дай мені будувати словом і ділом без лицемір'я; дай мені, Боже, мудрість чуйності, уваги й осторожності; нехай мене на бездоріжжя не зводить ніяка пуста думка, дай мені мудрість благородності, нехай мене ніколи не провадить ніяке брудне й недостойне прив'язання; дай мені мудрість правості, нехай мене ніколи не зведе з дороги обов'язків ніякий самолюбний намір; дай мені мудрість мужества й сили, нехай не звалить мене ніяка буря; дай мені мудрість свободи, нехай мене ніколи не поневолить ніяка насильна пристрасть."

Це написала людина, сан якої вже передбачає впевненість у своїх духовних якостях. Так думаємо ми (або переважна більшість). Але як бачимо, вона просила набагато більше, ніж просимо ми у своїх щоденних молитвах. Говорить це про те, що нам набагато менше треба? Чи про те, що на щирі молитви бракує часу? Чи може, брак того чи іншого зумовлений тим, що ми не просимо про це?

Бо як каже одна моя подруга: "Не маємо, бо не просимо. Треба попросити, а Тато дасть, щиро і з любов'ю до дітей своїх"...

Повний текст молитви знайдете тут

Подібні дописи:



3 коментарі:

Дописати коментар