Те, що ми говоримо про інших людей...

...більше розповідає про нас самих © Un.Known

Мене досить часто просять пояснити цей вислів. Пояснюю. )

Маю такий досвід - більше, ніж власний опис власної персони нас характеризують вирази в адресу інших людей. І не тільки - це стосується і явищ, подій, ситуацій, предметів.

Приміром, чоловік може бути галантним, присувати стільчик, подавати пальто, але якщо він в розмові з вами зневажливо відгукнеться про іншу жінку - він не джентельмен. А всі його жести - то навчене, завчене, напускне.

Якщо мою бесіду порушить телефонний дзвінок до співрозмовника, протягом якої він буде захоплено щебетати, а після прощання кине телефон з фразою:"Задрав(ла)!" - я на сто процентів впевнена, що бути на сто процентів впевненим у його щирості не можна. Одного дня він (вона) буде задрана(ний) мною... яким би милим сьогодні не здавався.

Ітд. Вербальна проекція наших характерів. Нічого нового.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Кокон

Кокон - це я. А під баритон Олега Скрипки з мене вилізає новоспечена емігрантка. З великим запізненням, однак невідворотно. Ніколи себе не вважала емігранткою. З різних причин - з частих візитів в Україну, з безперервного спілкування з співвітчизниками, читання українських книжок і слухання радіостанції рідного міста ... і навіть з постійної присутності в холодильнику української ковбаси. Аж до недавнього часу. Я почала дивитись на наш нарід трохи іншими очами, відсторонено. І трохи з нерозумінням. І безмірно рада, що є ше вдома люди, котрі це нерозуміння розуміють. Та зовсім мене не тішить, що кожне зауваження, висказане мною, переважною більшістю сприймається з роздратуванням. "От ви собі там сидите, в теплі і достатку, і нічого пхатись до нашого смороду й болота". Комплекс? Звідки стільки злості?
Докладніше

Кульчики

"... і кульчики носиш, які вона тобі подарувала"- каже мені чоловік, затягуючи штори, поки я вмощуюсь в подушки. "Подаруй мені також, я їх також буду носити" - відповідаю, і починаю либитись, як либиться мій син, коли я справедливо підозрюю його в крадіжці цукерок. "А що я маю думати, що там у вас?""- А ти не думай, дружба у нас", кажу я і либлюсь ще більше. "Та ти казала, що жіночої дружби не існує". "Ніде не існує, а в нас існує, - кажу - ми, по-перше, вийнятки, по-друге, ми мудрі і дорослі жінки". "Ага", каже коханий, "бачив я вас, які ви дорослі і мудрі. А коли шкіришся в скайп, то ніхто не повірить ні в перше, ні в друге. І взагалі, звідки ти знаєш, що в Уляни файна і м'яка дупа?" " - Ну бо вона йшла перед мною по сходах, а я її попхала". "Ех", каже Ромасик, "і все одно я тебе люблю". От так. Все одно )
Докладніше