Відень, танцююча дама...

місто. Саме таке враження складається, коли в’їжджати у Відень зі сторони Донау Сіті, міста в місті, тобто бачиш перед собою панораму цілої Відні на багаточисленних дунайських островах. Донау Сіті - найсучасніша частина Відні, бізнес центр, зосередження найвищих будов міста та адміністрацій організацій з іменами, відомими цілому світу.

Але ця частина міста не танцює. :)

Танцює Відень імперська. Коли виходиш на пляц перед Гофбурґом, перше, що спадає на думку - так, це місто цісарів. На відміну від Праги, наприклад, це місто має... розмах. Нічого мінімалістичного. І навіть те, що маленьким видається, має мега розміри. Наприклад, міністрель на
верхівці віденьської ратуші має у висоту 8 метрів.

Гофбурґ - ілюстрація перебування Габсбурґів. За Фердинанда І з’явились Швейцарські ворота, за Максиміліана ІІ - стайні, Рудольф ІІ прибудував Амалієнбург,Карл VI добудував Імперську бібліотеку, Марія-Терезія Бургтеатр, Йозеф ІІ - Йозефпляц. Ну, просто кому що бракувало.

Зараз в Гофбурґу 2600 кімнат, і знаходиться тут, крім офіційної резиденції австрійського президента, Національна бібліотека, Етнологічний музей, та скарбниця (в котрій знаходиться корона Австро-Угорської імперії).

Якщо у вас заболять ніжки у цій частині міста, то єдиний вид транспорту, котрим можете тут скористатись - фіакр. Незважаючи на сучасні вивіски, таки відчуєте себе принаймі у ХІХ столітті. За відповідну ціну, звичайно, 65 євро на годину. )

Ми вийшли на екскурсію вранці, було прохолодно, але під вечір я зрозуміла задум нашого екскурсовода. Коли я вийшла з Альбертіни, на вулицях яблуку не було де впасти. І попри видовищність Відні різдвяної, багатої, ошатної, штовханина таки дратує.

А що я робила в Альбертіні... Звичайно, Відень різдвяна мене вабила, але їхала я туди не на прикрашені вулиці подивитись (Прага таки не поступається). Головною метою моєї поїздки була виставка імпресіоністів.

І не просто імпресіоністів, а ІМПРЕСІОНІСТІВ. ) Пісарро, Мане, Моне, Ренуар, Деґа, Тулуз-Лотрек, Сезанн, Сіньяк, ван Ґоґ, Курбе та інші. З виставкою особистих речей художників. Усього 170 картин. Виставка екстраординарна сама по собі. Якщо додати до цього суперовий дидактичний матеріал у всіх найбільш поширених мовах, наінстальований інфрачервоний аналіз з поясненням (результат 5ти річної праці знавців), фільм про виставку у кожному залі... Розумієте мене, культурний шок. :)

Повертаючись до танцюючої дами... Я тепер знаю, чому всі найгарніші вальси були написані саме над Дунаєм. Просто інакше бути не могло.

Більше фото і коментарів тут.

P.S.

Мабуть кожен, хто прочитав цей допис, перепитався мене, якого роду Відень. Звичайно, чоловічого, українською. Я сама декілька разів переписувала, але ніяк не асоціюю Відень з чоловічим родом. Відень прецінь дама. Вважайте це авторським стилем (помилкою). :)

Подібні дописи: