Вікна

Вікна, вечірні вікна осель мене притягували змалечку, але мама вчила, що у вікна заглядувати негарно...

Дуже довгий час я з цим боролась, відвертала погляд, опускала очі. Тепер перестала.

Я розумію, що це певною мірою вуаєризм, але нічого з собою зробити не можу, і не хочу, бо маю надзвичайно тепле відчуття, коли бачу за вікнами затишок, родину, дітей, бабцю перед телевізором, сімейне чаювання, підліткову вечірку. То трохи як таблетка екстазі, ото підглядання.

Думаю, чи б продовжувала підглядувати, якби бачила за вікнами страшні речі...

Подібні дописи: