Ні, я не фіолетова Мілка. )
Мабуть, причина у весні, у теплому, рясному дощику, у передчутті приємних зустрічей, у відчутті, що життя є таким, як я хотіла. У задоволенні собою, у ейфорії від дітей. Від того, що колєжанкам впевнено збуваються мрії. (Вони вже не пишуть мені у аську сумних новин, їм не треба вуха, і це чудово).
Може причина у мені, у тому, що я, консерватор, таки змінила свій погляд на світ, навчилась оптимізму. Сподіваюсь, це не дешеві рожеві окуляри китайського виробництва. )
А може причина у ньому, чий насмішкуватий погляд мене супроводжує декілька років, і хто мене вчить, беззупинно, а головне - без слів?..
6 коментарі:
То, оптимізму таки можна навчитись? ;-))
Можна.
Принаймі, налаштуватись на нього.
:)
Перечитала разів зо три. Бажаю якнайдовше перебувати в чоколядовому періоді!
Дякую красно!
А перечитували навіщо? :)
Сподобалось дуже:)
Дописати коментар