Не можу писати. В блог - не можу.
Є на те дві причини. Перша - банальний брак часу. Інколи сил, інколи бажання. А ще є факт, що я не "виношую" своїх дописів, якщо маю думку - мусить лягти "на папір" відразу, бо потім забуду, що хотіла сказати, про що думала, зрештою, забракне чогось знову - сил, бажання... )
Друга - маю інколи відчуття, що пишу щось непотрібне, не там трачу ті сили, час і бажання. Вже з рік пишу у шухлядку різне, (сказав би Ґаннер - оксанозабужківське), але все ще не переконана, що воно комусь потрібне.
А ще є така штука, як несистематичність калякання. Я, хоч і вважаю себе дорослою жінкою, все більше себе караю за непослідовність майже дівчачу. І попри те не можу себе змусити писати по годинах чи певну кількість тексту щодня.
Не повірите, інколи я дуже заздрю тим, хто не має у житті ніяких зацікавлень.
3 коментарі:
*** інколи я дуже заздрю тим, хто не має у житті ніяких зацікавлень.***
нащо заздрити зомбі? ))))
Їхнє нежиття простіше. )
***Їхнє нежиття простіше***
дуже просте життя у корів, овець, навіть мух, але чи ми хочемо ТАКЕ просте життяя? :)
Дописати коментар