... казала про мене дорога родина скільки себе пам'ятаю. Я ще не знала тоді, що таке сильний характер. От що я скаржитись не вміла - це так. Чи не було кому скаржитись... вічно закопана в книжках дівчинка шукала в них поради й розради.
"Хтось мусить бути сильним" - казала мені мама, коли я спробувала поскаржитись на те, що мені інколи не вистачає сил вирішувати не мої проблеми.
"Ти така безсердечна стала, Оля" - почула я від неї, коли у відповідь на історію сусіда, котрий дзвонить жінці зі Сходу і розказує, що йому нема що їсти сказала, що мав би сидіти коло жінки такий воїн.
Я справді вважаю, що чоловік, котрий йде на війну, не мав би дзвонити дружині і скаржитись на незручності. Не знаю, чи черствість це, але я усвідомлюю, що не кожний відважиться йти на війну. Але якщо пішов - будь воїном.
Я вже не хочу бути воїном. Я повоювала за своє життя досить, я виграла чимало маленьких і великих битв і воєн. Були й поразки, але це мій досвід. А інколи й мікроінсульти.
"Кто мало видел - много плачет" - каже героїня моєї улюбленої п'єси Лопе де Вега. Від цього не дітись вже нікуди, плакати я не почну, але хочеться, аби хтось інколи просто зрозумів, відчув без слів, що сила характеру буває важким тягарем на серці.
писи. Ні, в мене не ПМС. Так, чекаю, поки телефон зарядиться перед наступною битвою.
четвер, 24 липня 2014 р.
субота, 12 липня 2014 р.
Матриця навколо нас, матриця в нас...
... ми в матриці.
Роман в індизайні знайшов можливість створення QR коду, і я вирішила перевірити чи працює. Він написав щось там, а я телефоном зчитала. "Я знайшов якийсь код" - сказав мені телефон. "Оля плюс Роман".
Не смійтесь, але то для мене містика. )
Я пригадала собі відому історію з 80-их про сім'ю відлюдників Ликових десь з Сибіру, котрі від сорокових жили в абсолютній самоті без цивілізації. "Скло, а мнеться" - здивовано казав хтось з них, тримаючи в руках целофан...
А я ніби і не в Сибіру, а така далека. Ну й чорт з ним.
Роман в індизайні знайшов можливість створення QR коду, і я вирішила перевірити чи працює. Він написав щось там, а я телефоном зчитала. "Я знайшов якийсь код" - сказав мені телефон. "Оля плюс Роман".
Не смійтесь, але то для мене містика. )
Я пригадала собі відому історію з 80-их про сім'ю відлюдників Ликових десь з Сибіру, котрі від сорокових жили в абсолютній самоті без цивілізації. "Скло, а мнеться" - здивовано казав хтось з них, тримаючи в руках целофан...
А я ніби і не в Сибіру, а така далека. Ну й чорт з ним.
понеділок, 30 червня 2014 р.
понеділок, 19 травня 2014 р.
"Завдяки домашній техніці...
... жінка має більше часу зайнятись собою" (цитата з інтернету)
Ранок починається півшостої (тоді просинаються жайворонки), і ще годину на досипання-спостереження вікна-прислухання до звуків-што дєнь грядущій нам готовіт. Тоді через годину вниз, в кухню, за мною тупотять коти, відкрити консерву-аби не мотались під ногами, спочатку перекус дітям до школи по дозах, поставити чайник-залити чай, піднятись нагору-розбудити-роздати матолкам свіжі труси-носки і повернутись назад, приготувати сніданок, піднятись нагору, розбудити шуміка, проконтролювати вичищені зуби, роздати цьоми, помахати у вікно (ритуал, йопересете). Застелити ліжко (якщо гарна погода), або просто позбирати розкидані з вечора речі, збити подушки і приготувати собі гніздечко (якщо погана погода). Дочекатись шуміка із свіжими булочками, зробити сніданок, поснідати з елефом, закласти пральку (якщо хороша погода), залізти в ліжко або сісти на балконі, відповісти на десяток мейлів, прийняти з десяток дзвінків, повтішати, підбадьорити, посварити народ (хто що заслужив), придумати рекламу, полазити по балконі з годину, фотографуючи, вчергове собі пообіцяти влаштувати в підвалі студію при першій можливості, пояснити шуміку, що має бути на рекламі, посперечатись і добитись свого, поїхати по дітей, заїхати по спагетті, відповісти на десяток питань, поки вони варяться, пообіцяти забрати ікс бокс в малого, якщо не буде 5 з математики і пообіцяти забрати ноутбук в малої, якщо не буде 5 з французької, знайти скаутський галстук і гельму, пробігаючи повз дзеркала скривитись на свої лупи в волоссі, поцілувати і помахати від дверей скауту, витягнути з морозильника м'ясо на завтрашній гуляш, відповісти на десяток мейлів, думаючи, яка буде завтра зупа, взяти з собою в кухню ноут, вигнати котів, які зжерли решту торта зі вчорашнього дня, начистити картоплі, замочити фасолю, закласти знову пральку, оцінити поглядом комин на прасування і зробивши вигляд, що ще невеликий, посортувати білизну на наступну пральку, показати малій різницю між імпресіонізмом та експресіонізмом, збігати залити лаванду на балконі і копнути мушкати, бо курва не ростуть, залити чай, подзвонити малому з десять разів, протягом одинадцятого дзвінка пояснити йому, що білка в парку не фотографується не тому, що я йому десять разів дзвоню, а тому, що в його телефоні нема камери, завити завиванець з сиром, засунути в бритуру, подзвонити засмученій конкуренцією манікюрші і пообіцяти, що все буде добре, відкрити фірмовий фб, повісити нову рекламу, позбирати декілька десятків лайків, і в дев'ятій вечора, видавши дітям свіжі піжами, ОДНИМ І ТИМ САМИМ СКРАБОМ ПРАВОЮ РУКОЮ ПОСКРАБИТИ ЦІЛЕ ТІЛО, а лівою - ванну піском, залізти в ванну, змити скраб і одночасно ванну, сказати челяді, що ванна готова, випити в кухні холодний чай, пожалівши за з'їдженим котами тортом. Все!
Ну інколи бувають варіації в меню. )))
Ранок починається півшостої (тоді просинаються жайворонки), і ще годину на досипання-спостереження вікна-прислухання до звуків-што дєнь грядущій нам готовіт. Тоді через годину вниз, в кухню, за мною тупотять коти, відкрити консерву-аби не мотались під ногами, спочатку перекус дітям до школи по дозах, поставити чайник-залити чай, піднятись нагору-розбудити-роздати матолкам свіжі труси-носки і повернутись назад, приготувати сніданок, піднятись нагору, розбудити шуміка, проконтролювати вичищені зуби, роздати цьоми, помахати у вікно (ритуал, йопересете). Застелити ліжко (якщо гарна погода), або просто позбирати розкидані з вечора речі, збити подушки і приготувати собі гніздечко (якщо погана погода). Дочекатись шуміка із свіжими булочками, зробити сніданок, поснідати з елефом, закласти пральку (якщо хороша погода), залізти в ліжко або сісти на балконі, відповісти на десяток мейлів, прийняти з десяток дзвінків, повтішати, підбадьорити, посварити народ (хто що заслужив), придумати рекламу, полазити по балконі з годину, фотографуючи, вчергове собі пообіцяти влаштувати в підвалі студію при першій можливості, пояснити шуміку, що має бути на рекламі, посперечатись і добитись свого, поїхати по дітей, заїхати по спагетті, відповісти на десяток питань, поки вони варяться, пообіцяти забрати ікс бокс в малого, якщо не буде 5 з математики і пообіцяти забрати ноутбук в малої, якщо не буде 5 з французької, знайти скаутський галстук і гельму, пробігаючи повз дзеркала скривитись на свої лупи в волоссі, поцілувати і помахати від дверей скауту, витягнути з морозильника м'ясо на завтрашній гуляш, відповісти на десяток мейлів, думаючи, яка буде завтра зупа, взяти з собою в кухню ноут, вигнати котів, які зжерли решту торта зі вчорашнього дня, начистити картоплі, замочити фасолю, закласти знову пральку, оцінити поглядом комин на прасування і зробивши вигляд, що ще невеликий, посортувати білизну на наступну пральку, показати малій різницю між імпресіонізмом та експресіонізмом, збігати залити лаванду на балконі і копнути мушкати, бо курва не ростуть, залити чай, подзвонити малому з десять разів, протягом одинадцятого дзвінка пояснити йому, що білка в парку не фотографується не тому, що я йому десять разів дзвоню, а тому, що в його телефоні нема камери, завити завиванець з сиром, засунути в бритуру, подзвонити засмученій конкуренцією манікюрші і пообіцяти, що все буде добре, відкрити фірмовий фб, повісити нову рекламу, позбирати декілька десятків лайків, і в дев'ятій вечора, видавши дітям свіжі піжами, ОДНИМ І ТИМ САМИМ СКРАБОМ ПРАВОЮ РУКОЮ ПОСКРАБИТИ ЦІЛЕ ТІЛО, а лівою - ванну піском, залізти в ванну, змити скраб і одночасно ванну, сказати челяді, що ванна готова, випити в кухні холодний чай, пожалівши за з'їдженим котами тортом. Все!
Ну інколи бувають варіації в меню. )))
Пляцок від Сянчика )
Пляцок в мене в записничку саме так і називається - вже років з двадцять.
Складники:
- 1 склянка волоських горіхів або арахісу
- 450 гр. чорносливу або консервованих (свіжих) вишень, абрикосів (смак кожного разу буде іншим)
- 5-6 яєць
- 1 склянка цукру
- 1 склянка борошна та декілька ложок крохмалю
- порошок до печива
- 4-5 ст.л. какао
- 400гр. жирної густої сметани (вершків)
- 1 ч.л. желатину
Приготування:
Бісквіт: Відокремити білки від жовтків. Жовтки розтерти з половиною цукру. Білки збити, з'єднати з жовтками. Додати 1 ч.л. гашеної соди. Додати 1,5 – 2 ст. ложки какао. Потроху ввести борошна і крохмаль. Запікати при температурі 180 град. близько 1 години. Трохи остудити. Зрізати верхівку. Дістати м'якоть з коржа і покришити її руками.
Начинка: У 0,5 склянки води розчинити 1ст. ложку желатину. 400гр. сметани і 0,5 склянки цукру збити (цукор вводимо поступово). Цівкою ввести розігрітий желатин. Покришити склянка волоських горіхів. 400гр. чорносливу замочити, нарізати. Чорнослив (фрукти) не мали б бути розмочені. У глибокому посуді розмішати крихти бісквіту з горіхами і чорносливом. Залити сметаною з желатином. Розмішати. Заповнити корж. Закрити верхівкою. Залити помадкою.
Складники:
- 1 склянка волоських горіхів або арахісу
- 450 гр. чорносливу або консервованих (свіжих) вишень, абрикосів (смак кожного разу буде іншим)
- 5-6 яєць
- 1 склянка цукру
- 1 склянка борошна та декілька ложок крохмалю
- порошок до печива
- 4-5 ст.л. какао
- 400гр. жирної густої сметани (вершків)
- 1 ч.л. желатину
Приготування:
Бісквіт: Відокремити білки від жовтків. Жовтки розтерти з половиною цукру. Білки збити, з'єднати з жовтками. Додати 1 ч.л. гашеної соди. Додати 1,5 – 2 ст. ложки какао. Потроху ввести борошна і крохмаль. Запікати при температурі 180 град. близько 1 години. Трохи остудити. Зрізати верхівку. Дістати м'якоть з коржа і покришити її руками.
Начинка: У 0,5 склянки води розчинити 1ст. ложку желатину. 400гр. сметани і 0,5 склянки цукру збити (цукор вводимо поступово). Цівкою ввести розігрітий желатин. Покришити склянка волоських горіхів. 400гр. чорносливу замочити, нарізати. Чорнослив (фрукти) не мали б бути розмочені. У глибокому посуді розмішати крихти бісквіту з горіхами і чорносливом. Залити сметаною з желатином. Розмішати. Заповнити корж. Закрити верхівкою. Залити помадкою.
вівторок, 13 травня 2014 р.
Тонна лецитину...
... мені потрібна, щоб відновити пам'ять і здатність запам'ятовувати. Я вже навіть пробувала його приймати, але ж забуваю.
Власне, я почала писати цей пост, бо натрапила на блог і усвідомила, що я не пам'ятаю, як увійти. Мусила гуглити. Я серйозно. Декілька років тому Роман казав, що найкращою машиною для мене буде модель, де на панелі буде монітор. Здається, така вже є.
Здається, цей допис буде просто потоком думок, поки полімеризуються взірці в лампі. )
Чомусь маю таке хороше відчуття, хоча пан, котрий нам робить вікна, вранці сказав, що я "нє в сєбє". Я не здивувалась, він звісно правий, я 'кась останнім часом не то щаслива, не то перестрашена - дуже багато усього.
Поскаржусь на свою праву ніжку - щось вона психує слідом за лівою, а в лікарню мені зовсім не хочеться...
А ще в мене коло ліжка стоїть величезний букет білих квітів, ще з дня народження. І зовсім не в'яне. І я тихо радію, бо вони білі, і тому, що не в'януть. Шумік це бачить і отримує моральне задоволення, як компенсацію за еротично забарвлений ранок. Еротично забарвив його пан з газової, котрий нам встановлював лічильник. Встановив, я підписала документи, а він мені півдня писав смс. ) Мєлочь, но пріятно. ) Шумік ще два тижні бубнів, мовляв, безсоромник, при чоловікові...
А ще я часто подумую над тим, яке воно - бути бабцею. ) Ні, я ще не дуже хочу, але фактично, вже можу. )
А ще я дуже хочу, щоб збулись мої плани і мрії (як дівчинка). А "іх єсть у мєня", як казав сьогодні Сметана. В принципі, в мене все в житті збулось. Ну, майже все. ) А що не збулось - мабуть було не таким і важливим. Чи як говорив класик:"Хвала ж блаженному Богові, що потрібне зробив неважким, а важке непотрібним".
Власне, я почала писати цей пост, бо натрапила на блог і усвідомила, що я не пам'ятаю, як увійти. Мусила гуглити. Я серйозно. Декілька років тому Роман казав, що найкращою машиною для мене буде модель, де на панелі буде монітор. Здається, така вже є.
Здається, цей допис буде просто потоком думок, поки полімеризуються взірці в лампі. )
Чомусь маю таке хороше відчуття, хоча пан, котрий нам робить вікна, вранці сказав, що я "нє в сєбє". Я не здивувалась, він звісно правий, я 'кась останнім часом не то щаслива, не то перестрашена - дуже багато усього.
Поскаржусь на свою праву ніжку - щось вона психує слідом за лівою, а в лікарню мені зовсім не хочеться...
А ще в мене коло ліжка стоїть величезний букет білих квітів, ще з дня народження. І зовсім не в'яне. І я тихо радію, бо вони білі, і тому, що не в'януть. Шумік це бачить і отримує моральне задоволення, як компенсацію за еротично забарвлений ранок. Еротично забарвив його пан з газової, котрий нам встановлював лічильник. Встановив, я підписала документи, а він мені півдня писав смс. ) Мєлочь, но пріятно. ) Шумік ще два тижні бубнів, мовляв, безсоромник, при чоловікові...
А ще я часто подумую над тим, яке воно - бути бабцею. ) Ні, я ще не дуже хочу, але фактично, вже можу. )
А ще я дуже хочу, щоб збулись мої плани і мрії (як дівчинка). А "іх єсть у мєня", як казав сьогодні Сметана. В принципі, в мене все в житті збулось. Ну, майже все. ) А що не збулось - мабуть було не таким і важливим. Чи як говорив класик:"Хвала ж блаженному Богові, що потрібне зробив неважким, а важке непотрібним".
понеділок, 3 лютого 2014 р.
Рік 2013й
Судячи з рекордно малої кількості дописів у минулому році всі, мабуть, зрозуміли, що рік 2013й відзначився відсутністю вільного часу.
Але я ним задоволена.
Мрії матеріалізовуються. ) Ми купили будинок і тепер в’ємо в ньому гніздечко за своїми уявленнями, без компромісів.
Я почала свій власний бізнес. Успішно. Тьху-тьху. І швидше всього, він буде моєю улюбленою справою. Моєю від ідеї до реалізації, зважаючи на особливості чеського менталітету.
Цього року ми з Улясиком майже не мали часу для себе. Але для мене нічого в стосунках не змінилось, вона залишається людиною, котра допомогла мені змінити життя. І я тішусь літом 2014го, коли побачу козу молодшу.
Ось так десь, скорочено. Бо нема часу. )
Не змінилось те, що я люблю свого чоловіка. )
А ще цього року стався Майдан. Про це тут не буду писати, бо... бо багато емоцій, а часу нема. Але я почала більше пишатись своїм народом. І сподіваюсь, я в ньому не розчаруюсь.
Але я ним задоволена.
Мрії матеріалізовуються. ) Ми купили будинок і тепер в’ємо в ньому гніздечко за своїми уявленнями, без компромісів.
Я почала свій власний бізнес. Успішно. Тьху-тьху. І швидше всього, він буде моєю улюбленою справою. Моєю від ідеї до реалізації, зважаючи на особливості чеського менталітету.
Цього року ми з Улясиком майже не мали часу для себе. Але для мене нічого в стосунках не змінилось, вона залишається людиною, котра допомогла мені змінити життя. І я тішусь літом 2014го, коли побачу козу молодшу.
Ось так десь, скорочено. Бо нема часу. )
Не змінилось те, що я люблю свого чоловіка. )
А ще цього року стався Майдан. Про це тут не буду писати, бо... бо багато емоцій, а часу нема. Але я почала більше пишатись своїм народом. І сподіваюсь, я в ньому не розчаруюсь.
Підписатися на:
Дописи (Atom)
