вівторок, 12 лютого 2008 р.

Транзит

Насправді це так. Тих, кого любимо найбільше, найбільше обминаємо. Коло кого почуваємо себе найкраще, рідко реєструємо. Ті, хто означають для нас найбільше, залишаються, як правило, за бортом нашої уваги. Не вистачає слів, часу, немає настрою... Ті, щодо котрих ніц не "мус", потрепають найбільше дефіцитом нас самих...

Є вийнятки, звичайно. Тільки дуже рідкісні, на жаль...

Подібні дописи:



1 коментарі:

Анонім сказав...

Справді, для коханих людей інколи "немає" часу,настрою,сил...Але дякувати Богу,що в мене є такі люди!Яких я не бачу,але думаю про них.Не чую,але згадую нашу послідню розмову.Дякувати Богу,що в мене є "кохані",з якими я можу просто мовчати...

Дописати коментар