Парадокс

Деякий час практикую власний метод рішення проблем різного сорту.

Не впевнена, що не навіюю собі це, але здається, допомагає. Рішення полягає в тому, що стараюсь на проблему дивитись чоловічима очима.

Швидше всього, результат не є стопроцентно чоловічим, але це мені не заважає. Суттєвим є процес. Результат є поєднанням жіночої креативності і чоловічої логіки. Власне, сама аплікація чоловічої логіки в жіночий спосіб мислення є креативність. )

А чого це ти, Анноун, фігньою страждаєш?" - скаже хтось. Але це не фігня. Світ належить чоловікам. така є правда, мене це якось не гризе, сприймаю, як є. Просто, якщо вже живемо у чоловічому світі, потрібно пристосовуватись.

Вуса в мене від цього не виростуть, голос не згрубне. Боюсь одного - стану холоднішою і менш відвертою. Буду ображати пихатістю (хоча це не пихатість буде, а страх з того, що оточення зможе запідозрити в мені людські почуття).

Парадокс полягає в тому, що я, прецінь, проповідую добре слово і відвертість, скільки себе пам’ятаю. То коли я брехала - в минулому усім чи брешу зараз собі?

Коментарі

  1. Tango Dancer9 грудня 2009 р. о 22:54

    Не брехала ти колись усім, ні зараз собі. Це зміна, пристосування, дорослішання...

    ВідповістиВидалити
  2. un.known9 грудня 2009 р. о 23:03

    Дорослішання?

    Значить, принаймі декілька з наших спільних знайомих чоловіків подорослішали швидше за мене.

    В одному з тобою погоджусь - цинічними діти не бувають...

    ВідповістиВидалити
  3. Анонім13 грудня 2009 р. о 00:23

    [офтоп]у вас тут щось коментування налаштовано дивно, дуже вже мій плагін у фаєрфоксі -- НОСКРІПТ -- скажено лається...
    зробіть з цим щось, будь-ласка...[/офтоп]

    ***стараюсь на проблему дивитись чоловічима очима***
    а можна дізнатися щодо якоїсть вошої останньої "інсталяції": що саме ви змогли побачити з точки зору чоловіка (очима чоловіка)? :-)

    ВідповістиВидалити
  4. un.known13 грудня 2009 р. о 10:02

    Наприклад, виклад інформації нами, жінками. Мушу признатись, не є конструктивним. Забагато неточностей, зайвих деталей, котрі знеможнюють виконання поставленої задачі.

    При тому сама задача часто завуальована емоційністю.

    Я от думаю, чи не позбавляю я сама себе жіночих хитрощів, переходячи на цю модель спілкування... )

    P.S. Що тепер каже Ваш плаґін?

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Кокон

Кокон - це я. А під баритон Олега Скрипки з мене вилізає новоспечена емігрантка. З великим запізненням, однак невідворотно. Ніколи себе не вважала емігранткою. З різних причин - з частих візитів в Україну, з безперервного спілкування з співвітчизниками, читання українських книжок і слухання радіостанції рідного міста ... і навіть з постійної присутності в холодильнику української ковбаси. Аж до недавнього часу. Я почала дивитись на наш нарід трохи іншими очами, відсторонено. І трохи з нерозумінням. І безмірно рада, що є ше вдома люди, котрі це нерозуміння розуміють. Та зовсім мене не тішить, що кожне зауваження, висказане мною, переважною більшістю сприймається з роздратуванням. "От ви собі там сидите, в теплі і достатку, і нічого пхатись до нашого смороду й болота". Комплекс? Звідки стільки злості?
Докладніше

Кульчики

"... і кульчики носиш, які вона тобі подарувала"- каже мені чоловік, затягуючи штори, поки я вмощуюсь в подушки. "Подаруй мені також, я їх також буду носити" - відповідаю, і починаю либитись, як либиться мій син, коли я справедливо підозрюю його в крадіжці цукерок. "А що я маю думати, що там у вас?""- А ти не думай, дружба у нас", кажу я і либлюсь ще більше. "Та ти казала, що жіночої дружби не існує". "Ніде не існує, а в нас існує, - кажу - ми, по-перше, вийнятки, по-друге, ми мудрі і дорослі жінки". "Ага", каже коханий, "бачив я вас, які ви дорослі і мудрі. А коли шкіришся в скайп, то ніхто не повірить ні в перше, ні в друге. І взагалі, звідки ти знаєш, що в Уляни файна і м'яка дупа?" " - Ну бо вона йшла перед мною по сходах, а я її попхала". "Ех", каже Ромасик, "і все одно я тебе люблю". От так. Все одно )
Докладніше