Мовляв, це не дуже добре, та й зовсім нескромно - хотіти від життя багато.
А що робить, якщо я, якщо вже хочу чогось, то по повній тарілці? Якщо фільм - то найкращий, книжка - найцікавіша, якщо друзі - то до гробу, а якщо любити - то так, аби на хату ворони не сідали? :)
Чому я маю задовільнятись середнім арифметичним? (Аби не гірше).
P.S. Для реалізації своїх бажань нікого не використовую.
P.P.S. Не бажаю нічого, чого б мати не могла. :)
0 коментарі:
Дописати коментар