Minuscule
Натрапила на дуже позитивний серіал для цієї родини, дуже позитивний, пізнавальний і дуже добрий. Сміялись разом три години (до кінця не додивились). Раджу.
Кокон
Кокон - це я. А під баритон Олега Скрипки з мене вилізає новоспечена емігрантка. З великим запізненням, однак невідворотно. Ніколи себе не вважала емігранткою. З різних причин - з частих візитів в Україну, з безперервного спілкування з співвітчизниками, читання українських книжок і слухання радіостанції рідного міста ... і навіть з постійної присутності в холодильнику української ковбаси. Аж до недавнього часу. Я почала дивитись на наш нарід трохи іншими очами, відсторонено. І трохи з нерозумінням. І безмірно рада, що є ше вдома люди, котрі це нерозуміння розуміють. Та зовсім мене не тішить, що кожне зауваження, висказане мною, переважною більшістю сприймається з роздратуванням. "От ви собі там сидите, в теплі і достатку, і нічого пхатись до нашого смороду й болота". Комплекс? Звідки стільки злості?
десь роки три тому про цей мультфільм згадував, і десь два роки тому романова на елефі :-)
ВідповістиВидалитиМЕГАпозитив! :-)
А левандівка в себе признався, що підгледів в мене... )))
ВідповістиВидалитиПоняття не маю, як він повз мене пройшов. Тішусь тим, що не тільки повз мене - ніхто з оточення його не бачив...
***А левандівка в себе признався, що підгледів в мене... ***
ВідповістиВидалитига?
Та так і написав, у власному блозі, що підгледів. )
ВідповістиВидалити*** Та так і написав, у власному блозі, що підгледів. ***
ВідповістиВидалитилевандівці тре було не марусину тролити, а форум читати -- побачив би на два роки раніше :-)
Усьому свій час... )))
ВідповістиВидалити