субота, 3 липня 2010 р.

Чого я без них варта?

Роками мріяла про декілька годин без них. Про декілька днів без них. Про маленький проміжок часу, котрий дарую лише собі.

Мрія збулась. І от я валяюсь на канапі. Вдома прибрано, обід приготовано, тихо.

А мені сумно. Діти поїхали.

Подібні дописи:



6 коментарі:

Анонім сказав...

а після повернення дітей знову буде сумно, бо встигнете звикнути до спокою :)

Un.Known сказав...

Сумно не буде. Буде всяко - гамірно, неспокійно, турботно. А от сумно - ні.

Ніколи не думала про себе, що я така квочка.

Саша сказав...

"Счастье - это когда все дома!" (с)

Анонім сказав...

я квочка :( а мені і 30тки ще немає, видно це почуття вроджене :)

Un.Known сказав...

А Ви думали - це з віком приходить? )

Анонім сказав...

і я так мрію, щоб тиша, спокій, і щоб я сама...
А приходять такі миті - і думаю - що там мої?Що роблять? треба подзвонити...
Не Ви одна квочка - то у нас, жінок, з покон віків!

Дописати коментар