Мрія збулась. І от я валяюсь на канапі. Вдома прибрано, обід приготовано, тихо.
А мені сумно. Діти поїхали.
субота, 3 липня 2010 р.
Чого я без них варта?
Роками мріяла про декілька годин без них. Про декілька днів без них. Про маленький проміжок часу, котрий дарую лише собі.
Мрія збулась. І от я валяюсь на канапі. Вдома прибрано, обід приготовано, тихо.
А мені сумно. Діти поїхали.
Мрія збулась. І от я валяюсь на канапі. Вдома прибрано, обід приготовано, тихо.
А мені сумно. Діти поїхали.
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
6 коментарі:
а після повернення дітей знову буде сумно, бо встигнете звикнути до спокою :)
Сумно не буде. Буде всяко - гамірно, неспокійно, турботно. А от сумно - ні.
Ніколи не думала про себе, що я така квочка.
"Счастье - это когда все дома!" (с)
я квочка :( а мені і 30тки ще немає, видно це почуття вроджене :)
А Ви думали - це з віком приходить? )
і я так мрію, щоб тиша, спокій, і щоб я сама...
А приходять такі миті - і думаю - що там мої?Що роблять? треба подзвонити...
Не Ви одна квочка - то у нас, жінок, з покон віків!
Опублікувати коментар