вівторок, 21 грудня 2010 р.

Слабість сильних-3

Постпостскриптум...

Знайшла цікаві подробиці відносин Ержебет Баторі з палатином Турзо. Судячи з того, що описував історик, можновладець був до графині серйозно, давно і безнадійно закоханий. І його "Вистачить одного слова - і все складеться інакше" набувають специфічного змісту.

Це був натяк, однозначно. Але для чого коханій жінці демонструвати силу? Чому не продемонструвати ніжність?

Є прояви почуттів слабістю, чи грубістю і вдаваною байдужістю приховуються вразливі місця? Взагалі - є потреба приховати вразливе місце слабістю?

Чи навпаки це сила - вміння побороти власні почуття?

Цікаво, як такий сильний чоловік бореться зі своїм бажанням добути саме цю жінку?

І чи не жалкує, після того, як бажання перегорить, що був таким сильним у минулому?

Питання без відповідей, мабуть. Чоловіки навряд чи будуть говорити про свої слабощі...

Подібні дописи:



5 коментарі:

Анонім сказав...

Я б воліла не знати чоловічі слабощі.Бо, як не взиваю до здорового глузду і розуміння, прояви чоловічої слабкості мене відштовхують. Інколи, навіть викливають солодкуватий присмак огиди .
Мені краще себе обманювати, ніж його не поважати.
Друга справа, що уявлення сили і слабості,та їх градація у корного різні.
Силою може бути ,як відвага показати свої почуття так і здатність розуму (чи пак людської волі) побороти тугу серця.Це тільки інструменти в руках майстра.Як одне так і друге, приносить різний результат.
Ех ... ця тема дуже глибока. Запитань безліч,і відповіді кожен приміряє на себе ...

un.known сказав...

Ти хотіла сказати - не хотіла б знати слабкості свого чоловіка?

Ну, ти не одна. Але я от знаю слабкості свого, попри те сприймаю його, яким є. Сама не подаруваночок.

Про інструменти - це ти закатала кльово. Але чи це інструменти... тобто, чи нами (чоловіками) не орудують ті почуття.

Є в мене знайомий. Два роки тому признався, що колись про мене мріяв (дослівно) і не рішився про це сказати тоді. А я подивилась на нього іншими очима.

А життя могло круто повернутись в обох. Ну, це вже інша тема. )

Анонім сказав...

Ну,не те що б не знати, не визнавати їх за слабкості ;-))) Скажу більше, не хотіла б щоб і мої знали до кінця, досить того що вони є і я змушена їх приймати.
Про інструменти , то фільософствування ;-)))
Ми є об"єктом впливу ,як чужих почуттів, так і своїх ... головне ,щоб те визначення сили чи слабкості примирилось з головою і серцем.
Як би ж то розуміти всі вихиляся долі ;-))Мабуть , змінитись могло не одне життя, та маємо що маємо .І хочеться вірити, що воно на краще )))

un.known сказав...

А мені якось байдуже, що хтось знає про мої слабощі, головне, аби я про них знала... )))

Щодо розуму і серця... з деяких пір навчилась все вирішувати розумом і не можу сказати, що не жалкую.

А на рахунок вихилясь і мого конкретного прикладу - я зовсім не жалкую, що мені не признались тоді, два роки тому, могло ж бути все набагато гірше! ))

(Бачиш, не тільки ти про себе пишеш і говориш, це я повертаюсь до до допису "Без редагування" у твоєму блозі ;)

Анонім сказав...

Мабуть, в психології є якесь конкретне пояснення цьому :-))) ... так зване особисте , мені таки ,читати цікавіше ;-)))

Дописати коментар