Звідки взялась конюшина )

Про місто Ліпнік над Бечвою кажуть, що це місто ковалів. Кожного року в ньому проходять виставки ковальського мистецтва. От звідки взялась конюшина. )

Скажете - "І все?" Ну, майже. Ще тільки скажу, що в місті проходять тільки виставки, сам фестиваль ковалів, котрий триває декілька днів, відбувається у фортеці Гелфштин. Про саму фортецю розказувати не буду, мені цікава насамперед тим, що має відношення до родини Перштейнів, одної з найстаровинніших, найвідоміших і найвпливовіших в Богемії. Але найцікавішим для вас може бути те, що цього року участь у фестивалі приймали і українські ковалі. А фото з нього можете подивитись тут

http://spilkakovaliv.org/index.php/gallery/category/C9/

Коментарі

  1. Анонім4 листопада 2008 р. о 12:41

    Не хочу копіювати текст адреси веб сторінки - хочу гіперпосилання [тупаю ногою]! :)

    ВідповістиВидалити
  2. un.known4 листопада 2008 р. о 13:50

    :)
    Я також ногою тупаю, також мені це не подобається, але тут такої можливості, на жаль, нема...

    ВідповістиВидалити
  3. Unknown4 листопада 2008 р. о 21:57

    Та ну! Невже це лише мені Гугл дав над текстом кнопку "Посилання"?

    ВідповістиВидалити
  4. un.known5 листопада 2008 р. о 07:38

    Та ні, не лише тобі. Але ТУТ та кнопка не працює. Лінку в тексті потім просто не видно.

    І взагалі. Я йому про конюшину, він мені про посилання ))))

    ВідповістиВидалити
  5. un.known5 листопада 2008 р. о 18:19

    :)
    Нуу... моя впертість мене колись вб"є...

    ВідповістиВидалити
  6. Анонім6 листопада 2008 р. о 19:25

    >Але ТУТ та кнопка не працює. Лінку
    >в тексті потім просто не видно.
    Дурний Ґуґл підсуває мільйрнам користувачів поломану систему...

    ВідповістиВидалити
  7. un.known7 листопада 2008 р. о 10:07

    Ґуґл зовсім не дурний, але дивно, що в тому самому Блоґґері стільки незручностей, як ця.

    Навіть на стрийській сторінці гіперпосилання вставляється однією кнопкою, не треба нічого виділяти ітд.

    ВідповістиВидалити
  8. Unknown7 листопада 2008 р. о 11:51

    А як воно тут спрацювало?..

    http://ysmetana.blogspot.com/

    ВідповістиВидалити
  9. Unknown7 листопада 2008 р. о 11:58

    Знову перевірив - в мене працює. Що я не так роблю? :)

    http://img528.imageshack.us/my.php?image=evrikawd6.png

    ВідповістиВидалити
  10. un.known7 листопада 2008 р. о 13:18

    От-от. І в мене те ж.

    1,2,3... Написати, виділити, тицьнути, ввести. А просто тицьнути в кнопку - нема такого.

    ВідповістиВидалити
  11. Unknown7 листопада 2008 р. о 17:03

    А такого і не може бути. Має бути
    a) який текст буде посиланням
    б) яка адреса посилання

    І одним рухом не обійдешся.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Кокон

Кокон - це я. А під баритон Олега Скрипки з мене вилізає новоспечена емігрантка. З великим запізненням, однак невідворотно. Ніколи себе не вважала емігранткою. З різних причин - з частих візитів в Україну, з безперервного спілкування з співвітчизниками, читання українських книжок і слухання радіостанції рідного міста ... і навіть з постійної присутності в холодильнику української ковбаси. Аж до недавнього часу. Я почала дивитись на наш нарід трохи іншими очами, відсторонено. І трохи з нерозумінням. І безмірно рада, що є ше вдома люди, котрі це нерозуміння розуміють. Та зовсім мене не тішить, що кожне зауваження, висказане мною, переважною більшістю сприймається з роздратуванням. "От ви собі там сидите, в теплі і достатку, і нічого пхатись до нашого смороду й болота". Комплекс? Звідки стільки злості?
Докладніше

Кульчики

"... і кульчики носиш, які вона тобі подарувала"- каже мені чоловік, затягуючи штори, поки я вмощуюсь в подушки. "Подаруй мені також, я їх також буду носити" - відповідаю, і починаю либитись, як либиться мій син, коли я справедливо підозрюю його в крадіжці цукерок. "А що я маю думати, що там у вас?""- А ти не думай, дружба у нас", кажу я і либлюсь ще більше. "Та ти казала, що жіночої дружби не існує". "Ніде не існує, а в нас існує, - кажу - ми, по-перше, вийнятки, по-друге, ми мудрі і дорослі жінки". "Ага", каже коханий, "бачив я вас, які ви дорослі і мудрі. А коли шкіришся в скайп, то ніхто не повірить ні в перше, ні в друге. І взагалі, звідки ти знаєш, що в Уляни файна і м'яка дупа?" " - Ну бо вона йшла перед мною по сходах, а я її попхала". "Ех", каже Ромасик, "і все одно я тебе люблю". От так. Все одно )
Докладніше