Слабість сильних-2

Постскриптум.

Сильним жити важче, як не дивно.

Від них більше очікується. Їм не прощають промахів і помилок.

Слабий свої невдачі може списати на характер. Сильний - ні.

Мало хто розуміє, що ті сили черпати звідкись треба. І що дно того колодязя, хоча (тому що) набагато нижче, може стати пасткою, з котрої не дістатись.

Коментарі

  1. tivasyk16 листопада 2009 р. о 09:30

    о, ти на початку розуміння (одружених) чоловіків =)

    ВідповістиВидалити
  2. un.known16 листопада 2009 р. о 16:03

    Завжди розуміла чоловіків. )

    Жінки дуже часто завищують чоловікам "планку". Та й навпаки також буває...

    Але то вже інша тема. )

    ВідповістиВидалити
  3. Анонім12 січня 2010 р. о 04:25

    є така річ, як "внутрішній стержень".
    цей стержень або є, або його нема.
    у кого є -- той сильний, у кого нема -- тому пофік... або не пофік, тоді ниє все життя...

    кому тяжче чи легше?
    найлегше тому, кому пофік... :-)

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Кокон

Кокон - це я. А під баритон Олега Скрипки з мене вилізає новоспечена емігрантка. З великим запізненням, однак невідворотно. Ніколи себе не вважала емігранткою. З різних причин - з частих візитів в Україну, з безперервного спілкування з співвітчизниками, читання українських книжок і слухання радіостанції рідного міста ... і навіть з постійної присутності в холодильнику української ковбаси. Аж до недавнього часу. Я почала дивитись на наш нарід трохи іншими очами, відсторонено. І трохи з нерозумінням. І безмірно рада, що є ше вдома люди, котрі це нерозуміння розуміють. Та зовсім мене не тішить, що кожне зауваження, висказане мною, переважною більшістю сприймається з роздратуванням. "От ви собі там сидите, в теплі і достатку, і нічого пхатись до нашого смороду й болота". Комплекс? Звідки стільки злості?
Докладніше

Кульчики

"... і кульчики носиш, які вона тобі подарувала"- каже мені чоловік, затягуючи штори, поки я вмощуюсь в подушки. "Подаруй мені також, я їх також буду носити" - відповідаю, і починаю либитись, як либиться мій син, коли я справедливо підозрюю його в крадіжці цукерок. "А що я маю думати, що там у вас?""- А ти не думай, дружба у нас", кажу я і либлюсь ще більше. "Та ти казала, що жіночої дружби не існує". "Ніде не існує, а в нас існує, - кажу - ми, по-перше, вийнятки, по-друге, ми мудрі і дорослі жінки". "Ага", каже коханий, "бачив я вас, які ви дорослі і мудрі. А коли шкіришся в скайп, то ніхто не повірить ні в перше, ні в друге. І взагалі, звідки ти знаєш, що в Уляни файна і м'яка дупа?" " - Ну бо вона йшла перед мною по сходах, а я її попхала". "Ех", каже Ромасик, "і все одно я тебе люблю". От так. Все одно )
Докладніше