Сто років цього не робила. (Ні, на ковзанці ми були минулого року, а от на замерзлому ставку, як на ковзанці - ні).
І знаєте, особливе відчуття, коли навколо замість мантинел стадіону - замерзлі камиші, над головою - вербове гілля разом із сосновим.
Накатались так, що ледве додому дійшли. А так плакав Мартин, бо в нього ше немає ковзанів... :) :(
5 коментарі:
шкода хлопчину — невже ж не можна було десь позичити ковзанів, щоби *усі разом* мали радість?
симпатичний малюк :-)
Весь в маму... ;)
А позичити... от в тому й біда, що нема в кого. Нічо, купимо свої власні... наступної зими.
як ви вважаєте: що є ліпше для дитини -- ковзани чи комп’ютер?..
бо я своїй купив комп’ютер...
Не знаю. В моїх дівок є і ковзани, і комп’ютери...
Але першими були ковзани...
А в Мартина ще нема наразі ніц. ))))
Дописати коментар