неділя, 16 вересня 2007 р.

Іграшка

Гуляли сьогодні з дітьми Прагою. У маленькій крамничці купила молодшим іграшку, що викликала в мене прилив ностальгії - малого плюшевого песика на ключик. Не на батарейки, без кнопок, без дистанційного управління - механічна іграшка, обтягнута плюшем.

Дивлячись на нього, прийшла мені в голову думка - мабуть, кожен з нас би хотів мати коло себе когось, над котрим би мав таку силу, керувати діями і життям отак просто - попускаючи і натягуючи пружину. Зручно, тільки чи цікаво?

А потім мені прийшла в голову ще одна думка - можливо, в кожному з нас є такий ключик, і всі наші керунки, включаючи падіння і піднесення, зовсім не залежать від нас? Цікаво,  чи цікаво отому mаster of puppets бавитись, чи він цю гру також сприймає, як нудну, набридливу роботу?...

Подібні дописи:



5 коментарі:

Юра сказав...

Про іграшку, перший абзац зрозумів.

Більше нє. :)

lyrics сказав...

Ніхто й не чекав :)

Юра сказав...

Взагалі-то, пружину розтягують і стискають, а не "попускають і натягують". :)

Юра сказав...

>Дивлячись на нього, прийшла мені в
>голову думка - мабуть, кожен з нас
>би хотів мати коло себе когось, над
>котрим би мав таку силу
Нє, не кожен. В мені рідко просинається бажання кимось покерувати, чи відчути силу над кимось, чи чиюсь слабість.

джедай с байконура сказав...

аффтар молодец, над простыми весчами останавливаецо, задымываецо и в итоге закручивает пружину мозгов общества над вопросами Фрейда ( на которые отвечать можно как сам захочешь, ведь никто не проверит) думать нужно всегда! закидывать мысль..и пусть от неё разойдутся круги, как на воде в призме новых мыслей собеседников

Дописати коментар