субота, 29 вересня 2007 р.

Батьки і діти

Мабуть кожен з нас, принаймі один раз в дитинстві чи юності, коли батьки були (чи мали б бути) для нас незаперечним авторитетом сказав або хоча б подумав:"Коли буду татом (мамою) ніколи не буду робити...", а далі наслідував перелік саме оцих речей.

Дуже часто керуюсь цим прикладом саме зараз. І завжди, коли приймаю якесь рішення згадую цю фразу. Згадую, як мені було, коли батьки сприймали певну ситуацію зовсім інакше, ніж вона була насправді. Часто розумію їхні реакції з їхньої позиції, але... все-таки, правда була деінде, ніж вони самі думали, і що мене найбільше кривдило - вигадували власній сценарій і поводились відповідно нього, не відповідно того, що я їм розповіла.

А до чого це я... Головне - довіра. Не сліпа довіра, спочатку треба навчити правду говорити дітей. а також дивитись правді у вічі. Все, що засіємо - одного разу пожнемо, сторицею.

Про різницю між дітьми. Любимо ми мабуть, всіх однаково. Але по-різному. І те, що я вважаю старшу доцю у великій мірі подругою -  якось природньо. Молодша - довгоочікувана, тому й ставлення до неї, як до малого чуда. А син - король нашого бабського королівства, тому й доні з мамою пообіцяли собі виховати з нього справжнього чоловіка.

А ще... Мамі байдуже, якої статі її діти. Та якщо в сім"ї немає батька швидше всього синок перш, ніж почне копати м"яча буде пробувати намалюватись її губною помадою. Або пройтись у туфлях на підборах. Не обов"язково він буде це робити ціле життя :) :( але тих особливих чоловічих стосунків йому буде бракувати завжди. Тати! Куди б не занесла вас доля, і як би не склались стосунки з матір"ю ваших синів, не забувайте, що ви їм потрібні...
 

Подібні дописи:



4 коментарі:

Дописати коментар