четвер, 20 вересня 2007 р.

Спогади...

Пішла доця в перший клас... Дивлячись на малюків за партами, спало мені на думку, що 7 років - вік, коли людина має якісь конкретні спогади, ясні і чіткі. Спробувала згадати свій перший день у школі. Ніц... Якби не фото, пожовтіле в обшарпаному за роки альбомі, мабуть і не згадала б, як виглядала, яка була погода і у яку форму була одягнута.Не пам ´ятаю, як нас перша вчителька вітала і що казала. Але дивно, що памятаю до сих пір запах мокрої крейди і мушкатів, тих було повне підвіконня. А ще запах мила від першої вчительки, вона була затята більшовичка і стара діва (не знаю, чи це якось пов´язане), і мабуть вважала, що радянській жінці має бути соромно за те, що вона користується парфумами (капіталістичні замашки).

А потім згадувала перше кохання... Також ніц. Хоч мене вбийте, не пам´ятаю, котрий то був. :) Був це Іван в п´ятому класі, чи Олег в шостому - також не пам´ятаю. Пам´ятаю вже Тарасика в десятому, перші еротичні враження. Першого поцілунка також не пам´ятаю... але поцілунки з Тарасиком, перші "дорослі" поцілунки - так. І він, цікаво, також. На зустрічі однокласників, 15 років після школи, коли згадували шкільні роки, так мрійливо згадував: "А я пам´ятаю, як пахла Оля трускавками в десятому класі..."

Не пам´ятаю коли вперше мала зламане серце, не пам´ятаю першу подружню сварку, перший свій робочий день також ні. Але маю в голові цілий склад пахучих і кольорових картинок, тобто - не можу згадати облич, слів, точних фактів... але пам´ятаю запахи, звуки, доторки. Ніби замість пам´яті в мене працювали тільки відчуття, як у сліпця. І до тепер певні запахи чи звуки в мене викликають асоціації з дитинства, давні події, згадки...

Отак я обманюю себе. Отак природа обманює мене. Бо вистачить аромату, пісні, чи знайомого дотику, і я провалююсь туди, де моя думка зазвичай не забреде.

А ви впевнені, що пам´ятаєте саме те, що пам´ятаєте?

Подібні дописи:



3 коментарі:

Дописати коментар