стрий.ком.юа

Якби хто не знав - є в тенетах така сторінка. Сторінка мого рідного міста, котра дуже швидко мені стала не менш рідною. І не просто рідною - так рідною, що з неї в мене починається і закінчується день, а друзі жартують, що мені світ немилий без голубої шапки на моніторі.

Знайшлася цілком випадково. Шукаючи фото стрийської синагоги в неті наткнулась я на поважну галерею фото стрийських вулиць. А тому, що перед тим я в Стрию досить довго не була, зачаровано роздивлялась їх до пізньої ночі...

Наступного дня я з Галереї дісталась на Головну :) З"ясувала, що знаходжусь я на Неофіційній сторінці міста Стрия. (слово "Неофіційна" мене чомусь дуже порадувало) і ще з три дні я читала статті,тицяла куди могла... поки не тицьнула у Форум.

А от з цього моменту стрийська сторінка розпочала нову сторінку у житті моєму :) Півроку Анноун читала теми і коментарі. Через півроку написала свій перший... І пропала з головою. Любов з першого посту:)

Дякую сторінці і гАві, котра її створила за те, що дала мені нових друзів, друзів вірних, надійних і щирих.

Коментарі

  1. Анонім11 вересня 2007 р. о 22:58

    Добре шо галерея там не дуже велика, бо такк би і не вилізла звідти і не взнала про головну сторінку. :)

    P.S.
    Вітаю з власною сторінкою. :)

    ВідповістиВидалити
  2. Анонім11 вересня 2007 р. о 23:02

    Дякуємо за адресу сторінки про яку розповідала! ;)

    ВідповістиВидалити
  3. Анонім11 вересня 2007 р. о 23:49

    "Дякуємо за адресу сторінки про яку розповідала! ;)"

    Вважай, Юра, бо ще почнеш на тій сторінці пропадати як вона. :-)

    ВідповістиВидалити
  4. Carlos12 вересня 2007 р. о 16:29

    Вітаю із власною сторінкою!
    Дісно, всі ми територіально розділені познайомилися і напевне уже стали близькими один одному завдяки stryi.com.ua
    Маю надію Оля, що ця сторінка принесе тобі спокій і радість.

    ВідповістиВидалити
  5. Анонім13 вересня 2007 р. о 22:12

    Приєднуюсь до вітань!
    Мені подобається назва твоєї сторінки ;)
    Тиша - це саме те , чого так часто нам не вистачає...
    Бажаю щастя!

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Кокон

Кокон - це я. А під баритон Олега Скрипки з мене вилізає новоспечена емігрантка. З великим запізненням, однак невідворотно. Ніколи себе не вважала емігранткою. З різних причин - з частих візитів в Україну, з безперервного спілкування з співвітчизниками, читання українських книжок і слухання радіостанції рідного міста ... і навіть з постійної присутності в холодильнику української ковбаси. Аж до недавнього часу. Я почала дивитись на наш нарід трохи іншими очами, відсторонено. І трохи з нерозумінням. І безмірно рада, що є ше вдома люди, котрі це нерозуміння розуміють. Та зовсім мене не тішить, що кожне зауваження, висказане мною, переважною більшістю сприймається з роздратуванням. "От ви собі там сидите, в теплі і достатку, і нічого пхатись до нашого смороду й болота". Комплекс? Звідки стільки злості?
Докладніше

Кульчики

"... і кульчики носиш, які вона тобі подарувала"- каже мені чоловік, затягуючи штори, поки я вмощуюсь в подушки. "Подаруй мені також, я їх також буду носити" - відповідаю, і починаю либитись, як либиться мій син, коли я справедливо підозрюю його в крадіжці цукерок. "А що я маю думати, що там у вас?""- А ти не думай, дружба у нас", кажу я і либлюсь ще більше. "Та ти казала, що жіночої дружби не існує". "Ніде не існує, а в нас існує, - кажу - ми, по-перше, вийнятки, по-друге, ми мудрі і дорослі жінки". "Ага", каже коханий, "бачив я вас, які ви дорослі і мудрі. А коли шкіришся в скайп, то ніхто не повірить ні в перше, ні в друге. І взагалі, звідки ти знаєш, що в Уляни файна і м'яка дупа?" " - Ну бо вона йшла перед мною по сходах, а я її попхала". "Ех", каже Ромасик, "і все одно я тебе люблю". От так. Все одно )
Докладніше