середа, 12 вересня 2007 р.

Улясик

Вона - жива дівчинка з проникливими темними очима, цікава красива жінка, що одним поглядом оцінить кожного чоловіка, непомітно для нього.

Харизматична і весела, вона дуже гарно плаче... такий горох я бачила хіба у своєї Луцінки. Але сміється вона також дуже гарно... безпосередньо, як сміються діти.

А поряд з тим в ній дуже багато сексу, не того,  голівудського, але природнього, котрий підкреслює її жіночність. І впевнена, якби їй повісити на шию низку з скальпів  жертв того сексапілу, то назбирались би такі коралі, що шия б не витримала.

Балакуча співрозмовниця, вона вміє довго і терпляче слухати. Сприймає всі мої біди як свої і радіє моїм радощам. Є єдиною людиною, якій я можу звірити всі свої таємниці.

Вона розумна і її голівонька повна речей, котрі я не розумію. Але вона цим не хизується. Її ноблеса не заважає їй бути простою, як двері. 

Вона - мій лікар, мій радник, моя сповідниця, мій азиловий дім, куди я втікаю, мій щит і меч,
мій психолог, моя верба, коло котрої я можу мовчки сидіти, а вона не скаже, що їй нудно.

Вже майже рік ми носимось у просторі між континентами. Щодня... Кохана коза, посилаю тобі ще один, стотисячний цьом.

Подібні дописи:



3 коментарі:

Анонім сказав...

Поки прочитала встигла і посміятись і заплакати. Цьом, коза!
Ти напевно говориш про ті сльози в Магніті в лейді'с рум. Май на увазі, що то були сльози з великим вмістом текіли, тому такі великі. :-)

Анонім сказав...

Оля, тобі не надоїло ше ото "речей, котрі я не розумію"? :)

un.known сказав...

Ні, Юра, не набридло, я їх просто не помічаю, на жаль...

Дописати коментар